ХАРЧУВА́ТИСЯ (задовольняти потребу організму в їжі, годувати себе), Ї́СТИ, ГОДУВА́ТИСЯ, ЖИВИ́ТИСЯ, ХАРЧИ́ТИСЯрозм., КОНТЕНТУВА́ТИСЯзаст. - Док.: прохарчува́тися, прогодува́тися, прохарчи́тися. Тили відстали, кухонь не було, і бійці харчувалися мізерним сухим пайком (Григорій Тютюнник); - А як не стане хліба, що будемо їсти? - спитав батько (І. Нечуй-Левицький); Він ходить, бувало, літо й зиму в старому кожушку, годується юшкою та кашею (М. Рильський); Лісами пробивалися [полонянки], відгадуючи шлях по зорях. Коріннями, травами і дикими ягодами живилися (І. Цюпа); Зінько вмовляється з нею так, що вона.. ходитиме коло городу й садка, а за те й сама тим харчитиметься (Б. Грінченко); - Тиждень цілий бичками самими контентувався (А. Головко). - Пор. ї́сти, 1. спожива́ти.

ХАРЧУВА́ТИСЯ (одержувати їжу, їсти в когось, десь), ГОДУВА́ТИСЯ, СТОЛУВА́ТИСЯрозм., ХАРЧИ́ТИСЯрозм., СТРАВУВА́ТИСЯдіал. - Док.: прохарчува́тися, прогодува́тися, прохарчи́тися. Таких, як Ткалич, у їньому селі було кілька, що не мали своєї домівки й харчувалися в заводській їдальні (Є. Гуцало); За часів батька у нас.. годувалось при хаті багато бідної, а то й неробучої батькової рідні (І. Франко); Столуючись у матушки, Раїса почала поститись (М. Коцюбинський); - Стравувалась я у сусідки, жінки якогось ремісника (І. Франко).