ВИХОВА́НЕЦЬ (дитина або молода людина, що виховується чи виховувалася ким-небудь або де-небудь; дитина, взята ким-небудь на виховання, утримання), ВИГОДО́ВАНЕЦЬ, ГОДО́ВАНЕЦЬзаст.Режим і програма виховання [в дитбудинках] побудовані розумно й раціонально, щоб прищепити вихованцям любов до праці (П. Панч); Написавши ще в опікунськім суді потрібну заяву, подався [господар] зі своїми новими вихованцями на Вільку (І. Франко); Зарозумілий вигодованець дружини князя Романа Ружинського, Софії, поводив себе не тільки як двоюрідний значно старшої за нього сестри (І. Ле); [Степан:] Щиру правду тобі кажу, що.. я годованець, я сирота (М. Кропивницький).

УТРИ́МАНЕЦЬ (той, хто перебуває на чиємусь утриманні), РОТрозм.,ГОДО́ВАНЕЦЬзаст.;НАХЛІ́БНИК (несхвально). - Я ще нічого не знаю, ще нічого не вирішив, але бездарним актором або утриманцем твого батька не буду ніколи (В. Собко); [Одарка:] Що ж у мене є? Гола душа, та дрантям прикрите тіло, та отих двоє ненажерливих ротів... (Панас Мирний); [Петро:] Отаке чудне склалося: - я в чужій господі, чужий нахлібник (Панас Мирний).