лиха́ (нещасли́ва) годи́нонька, перев. зі сл. моя, на́ша. Уживається як вигук при вираженні душевних страждань, переживань і т. ін. Я не боюся, тільки журюся. Ой, лиха моя годинонька! — обізвалась Соломія (І. Нечуй-Левицький); Ой, лиха наша годинонька! І з Лубен вибирались хапком.., і тепер довелося хапком тікати (І. Нечуй-Левицький); А товаришки… що подумають, а село все що скаже?.. Нещаслива годинонько, безталанна моя доленько (Панас Мирний); Нещаслива годинонько, Що ж я наробила? Ой нащо ж я свою долю Та й занапастила (Леся Українка).