ВИМО́ВА (спосіб, манера вимовляти слова),ДИ́КЦІЯ, ГОВІ́РКАрозм.,ГО́ВІРрозм.,ПРОНО́НСкнижн. рідко (щодо французької мови). Обдарований незвичайним даром вимови, він зразу думав зовсім посвятитися театрові (І. Франко); Добра дикція, чітка вимова будь-яких складних звукосполучень має першорядне значення для всіх, хто виступає прилюдно (з науково-популярної літератури); Дід ніколи не калічив мови, розмовляючи з ним [онуком], не пристосовувався до дитячої говірки, а серйозно й статечно бесідував (Ю. Яновський); Коли бійці входять у темний тунель, Хома Хаєцький вигукує своїм співучим подільським говором: - ..Так, наче в пекло! (О. Гончар).

ГО́МІН (звучання голосів, розмови),ГО́ВІР, ГОВІ́РКА, ГА́МІР, РО́ЗГОЛОС, ГОМІ́НКАдіал.;ГЕ́ЛГАННЯ (нерозбірливе або незрозуміле). В кімнаті - як в улику: гучний гомін молодих голосів бринить усіма тонами радості й смутку (М. Коцюбинський); Спочатку плеск почув Гайдай Іван, а потім говір стишений (І. Гончаренко); У хаті говірка голосна почулася, склики й скарги (Марко Вовчок); Село ще спало. Ніде не було видно диму з димарів, не чути людського гамору (В. Гжицький); Ярмарок аж кипів.., стук, гук, розголос (Марко Вовчок); Сміються приятелі, міркують, і тиха їх гомінка лагідно оддається в лунких стінах порожнього класу (С. Васильченко); Гелґання бійців нагадувало ярмарок (Ю. Яновський). - Пор. га́лас, гуді́ння.

ДІАЛЕ́КТ (місцевий різновид загальнонародної мови); НАРІ́ЧЧЯ (сукупність таких різновидів на більшій території); ГОВІ́РКА, ГО́ВІР, БАЛА́ЧКАрозм., заст. (на невеликій території). Їм не треба було перекладача, бо словацька мова, як відомо, дуже споріднена з співучим подільським Хоминим діалектом (О. Гончар); Українська мова має три наріччя: північне, або поліське, і два південних -- південно-східне і південно-західне (з журналу); В пам’яті постають особливості місцевої говірки (Є. Гуцало); Дослідник мріє на основі вивчення написів Софії та інших пам’яток Києва відтворити риси невідомого нам київського говору XI-XII століття (з журналу); [Гнат:] Знайомий голос і балачка чисто запорозька. Хто ти? (І. Карпенко-Карий).

РОЗМО́ВА (словесний обмін думками між ким-небудь), РОЗМОВЛЯ́ННЯ, БЕ́СІДА, МО́ВАрозм., БАЛА́ЧКАрозм., БАЛА́КАННЯрозм., ПЕРЕМО́ВАрозм., ПРОМО́ВКАзаст., ГОВІ́РКАдіал., БАЛА́КАНКА діал., ГУ́ТІРКАдіал., КОНВЕРЗА́ЦІЯ діал., заст.; ДІАЛО́Г (між двома або кількома особами). За столом чувся гомін, шум, весела розмова, яку може провадити тільки молодіж... (І. Нечуй-Левицький); Тільки ж потім доміркувався, що давніше, ще як був він слабий, ціле розмовляння вів і підтримував він сам, а не Шмідти (А. Кримський); Під буркотання старої матушки велись безконечні бесіди про Тасю (М. Коцюбинський); І вже в нас у хаті ні мови, ні говірки (Марко Вовчок); А вже балачки як почнуться, то чого тільки й не почуєш: і про давнє, і про недавнє, і про трагічне, і про смішне (Я. Баш); Другі півні вже стали співати. Усякі гадки, балакання перейшло (Ганна Барвінок); Він ходив на станцію, дивився на них [бійців], слухав їхню перемову (М. Рудь); "Ото диво! Тільки що була в мене промовка про дочку, а це й сам батько шусть до мене в хату!" (І. Нечуй-Левицький); Кузня мого тата.. була, так сказати, місцем збору, нарад та приязної балаканки для всіх сусідів (І. Франко); Тюрчанки з веселою гутіркою проходили мимо нього (О. Донченко); Мені відходила охота розмовляти на тих годинах, і ціла моя конверзація складалася з коротких відповідей, як хто звертався з питанням до мене (О. Кобилянська); Половець зійшов до води, підкотив штани, повернув носа шаланди в море, притримав за корму, потяг її до себе, люди позіскакували, відбувся діалог (Ю. Яновський). - Пор. балакани́на.

ВИМО́ВА (спосіб, манера вимовляти слова),ДИ́КЦІЯ, ГОВІ́РКАрозм.,ГО́ВІРрозм.,ПРОНО́НСкнижн. рідко (щодо французької мови). Обдарований незвичайним даром вимови, він зразу думав зовсім посвятитися театрові (І. Франко); Добра дикція, чітка вимова будь-яких складних звукосполучень має першорядне значення для всіх, хто виступає прилюдно (з науково-популярної літератури); Дід ніколи не калічив мови, розмовляючи з ним [онуком], не пристосовувався до дитячої говірки, а серйозно й статечно бесідував (Ю. Яновський); Коли бійці входять у темний тунель, Хома Хаєцький вигукує своїм співучим подільським говором: - ..Так, наче в пекло! (О. Гончар).

ГО́МІН (звучання голосів, розмови),ГО́ВІР, ГОВІ́РКА, ГА́МІР, РО́ЗГОЛОС, ГОМІ́НКАдіал.;ГЕ́ЛГАННЯ (нерозбірливе або незрозуміле). В кімнаті - як в улику: гучний гомін молодих голосів бринить усіма тонами радості й смутку (М. Коцюбинський); Спочатку плеск почув Гайдай Іван, а потім говір стишений (І. Гончаренко); У хаті говірка голосна почулася, склики й скарги (Марко Вовчок); Село ще спало. Ніде не було видно диму з димарів, не чути людського гамору (В. Гжицький); Ярмарок аж кипів.., стук, гук, розголос (Марко Вовчок); Сміються приятелі, міркують, і тиха їх гомінка лагідно оддається в лунких стінах порожнього класу (С. Васильченко); Гелґання бійців нагадувало ярмарок (Ю. Яновський). - Пор. га́лас, гуді́ння.

ДІАЛЕ́КТ (місцевий різновид загальнонародної мови); НАРІ́ЧЧЯ (сукупність таких різновидів на більшій території); ГОВІ́РКА, ГО́ВІР, БАЛА́ЧКАрозм., заст. (на невеликій території). Їм не треба було перекладача, бо словацька мова, як відомо, дуже споріднена з співучим подільським Хоминим діалектом (О. Гончар); Українська мова має три наріччя: північне, або поліське, і два південних -- південно-східне і південно-західне (з журналу); В пам’яті постають особливості місцевої говірки (Є. Гуцало); Дослідник мріє на основі вивчення написів Софії та інших пам’яток Києва відтворити риси невідомого нам київського говору XI-XII століття (з журналу); [Гнат:] Знайомий голос і балачка чисто запорозька. Хто ти? (І. Карпенко-Карий).

РОЗМО́ВА (словесний обмін думками між ким-небудь), РОЗМОВЛЯ́ННЯ, БЕ́СІДА, МО́ВАрозм., БАЛА́ЧКАрозм., БАЛА́КАННЯрозм., ПЕРЕМО́ВАрозм., ПРОМО́ВКАзаст., ГОВІ́РКАдіал., БАЛА́КАНКА діал., ГУ́ТІРКАдіал., КОНВЕРЗА́ЦІЯ діал., заст.; ДІАЛО́Г (між двома або кількома особами). За столом чувся гомін, шум, весела розмова, яку може провадити тільки молодіж... (І. Нечуй-Левицький); Тільки ж потім доміркувався, що давніше, ще як був він слабий, ціле розмовляння вів і підтримував він сам, а не Шмідти (А. Кримський); Під буркотання старої матушки велись безконечні бесіди про Тасю (М. Коцюбинський); І вже в нас у хаті ні мови, ні говірки (Марко Вовчок); А вже балачки як почнуться, то чого тільки й не почуєш: і про давнє, і про недавнє, і про трагічне, і про смішне (Я. Баш); Другі півні вже стали співати. Усякі гадки, балакання перейшло (Ганна Барвінок); Він ходив на станцію, дивився на них [бійців], слухав їхню перемову (М. Рудь); "Ото диво! Тільки що була в мене промовка про дочку, а це й сам батько шусть до мене в хату!" (І. Нечуй-Левицький); Кузня мого тата.. була, так сказати, місцем збору, нарад та приязної балаканки для всіх сусідів (І. Франко); Тюрчанки з веселою гутіркою проходили мимо нього (О. Донченко); Мені відходила охота розмовляти на тих годинах, і ціла моя конверзація складалася з коротких відповідей, як хто звертався з питанням до мене (О. Кобилянська); Половець зійшов до води, підкотив штани, повернув носа шаланди в море, притримав за корму, потяг її до себе, люди позіскакували, відбувся діалог (Ю. Яновський). - Пор. балакани́на.

ВИМО́ВА (спосіб, манера вимовляти слова),ДИ́КЦІЯ, ГОВІ́РКАрозм.,ГО́ВІРрозм.,ПРОНО́НСкнижн. рідко (щодо французької мови). Обдарований незвичайним даром вимови, він зразу думав зовсім посвятитися театрові (І. Франко); Добра дикція, чітка вимова будь-яких складних звукосполучень має першорядне значення для всіх, хто виступає прилюдно (з науково-популярної літератури); Дід ніколи не калічив мови, розмовляючи з ним [онуком], не пристосовувався до дитячої говірки, а серйозно й статечно бесідував (Ю. Яновський); Коли бійці входять у темний тунель, Хома Хаєцький вигукує своїм співучим подільським говором: - ..Так, наче в пекло! (О. Гончар).

ГО́МІН (звучання голосів, розмови),ГО́ВІР, ГОВІ́РКА, ГА́МІР, РО́ЗГОЛОС, ГОМІ́НКАдіал.;ГЕ́ЛГАННЯ (нерозбірливе або незрозуміле). В кімнаті - як в улику: гучний гомін молодих голосів бринить усіма тонами радості й смутку (М. Коцюбинський); Спочатку плеск почув Гайдай Іван, а потім говір стишений (І. Гончаренко); У хаті говірка голосна почулася, склики й скарги (Марко Вовчок); Село ще спало. Ніде не було видно диму з димарів, не чути людського гамору (В. Гжицький); Ярмарок аж кипів.., стук, гук, розголос (Марко Вовчок); Сміються приятелі, міркують, і тиха їх гомінка лагідно оддається в лунких стінах порожнього класу (С. Васильченко); Гелґання бійців нагадувало ярмарок (Ю. Яновський). - Пор. га́лас, гуді́ння.

ДІАЛЕ́КТ (місцевий різновид загальнонародної мови); НАРІ́ЧЧЯ (сукупність таких різновидів на більшій території); ГОВІ́РКА, ГО́ВІР, БАЛА́ЧКАрозм., заст. (на невеликій території). Їм не треба було перекладача, бо словацька мова, як відомо, дуже споріднена з співучим подільським Хоминим діалектом (О. Гончар); Українська мова має три наріччя: північне, або поліське, і два південних -- південно-східне і південно-західне (з журналу); В пам’яті постають особливості місцевої говірки (Є. Гуцало); Дослідник мріє на основі вивчення написів Софії та інших пам’яток Києва відтворити риси невідомого нам київського говору XI-XII століття (з журналу); [Гнат:] Знайомий голос і балачка чисто запорозька. Хто ти? (І. Карпенко-Карий).

РОЗМО́ВА (словесний обмін думками між ким-небудь), РОЗМОВЛЯ́ННЯ, БЕ́СІДА, МО́ВАрозм., БАЛА́ЧКАрозм., БАЛА́КАННЯрозм., ПЕРЕМО́ВАрозм., ПРОМО́ВКАзаст., ГОВІ́РКАдіал., БАЛА́КАНКА діал., ГУ́ТІРКАдіал., КОНВЕРЗА́ЦІЯ діал., заст.; ДІАЛО́Г (між двома або кількома особами). За столом чувся гомін, шум, весела розмова, яку може провадити тільки молодіж... (І. Нечуй-Левицький); Тільки ж потім доміркувався, що давніше, ще як був він слабий, ціле розмовляння вів і підтримував він сам, а не Шмідти (А. Кримський); Під буркотання старої матушки велись безконечні бесіди про Тасю (М. Коцюбинський); І вже в нас у хаті ні мови, ні говірки (Марко Вовчок); А вже балачки як почнуться, то чого тільки й не почуєш: і про давнє, і про недавнє, і про трагічне, і про смішне (Я. Баш); Другі півні вже стали співати. Усякі гадки, балакання перейшло (Ганна Барвінок); Він ходив на станцію, дивився на них [бійців], слухав їхню перемову (М. Рудь); "Ото диво! Тільки що була в мене промовка про дочку, а це й сам батько шусть до мене в хату!" (І. Нечуй-Левицький); Кузня мого тата.. була, так сказати, місцем збору, нарад та приязної балаканки для всіх сусідів (І. Франко); Тюрчанки з веселою гутіркою проходили мимо нього (О. Донченко); Мені відходила охота розмовляти на тих годинах, і ціла моя конверзація складалася з коротких відповідей, як хто звертався з питанням до мене (О. Кобилянська); Половець зійшов до води, підкотив штани, повернув носа шаланди в море, притримав за корму, потяг її до себе, люди позіскакували, відбувся діалог (Ю. Яновський). - Пор. балакани́на.

ВИМО́ВА (спосіб, манера вимовляти слова),ДИ́КЦІЯ, ГОВІ́РКАрозм.,ГО́ВІРрозм.,ПРОНО́НСкнижн. рідко (щодо французької мови). Обдарований незвичайним даром вимови, він зразу думав зовсім посвятитися театрові (І. Франко); Добра дикція, чітка вимова будь-яких складних звукосполучень має першорядне значення для всіх, хто виступає прилюдно (з науково-популярної літератури); Дід ніколи не калічив мови, розмовляючи з ним [онуком], не пристосовувався до дитячої говірки, а серйозно й статечно бесідував (Ю. Яновський); Коли бійці входять у темний тунель, Хома Хаєцький вигукує своїм співучим подільським говором: - ..Так, наче в пекло! (О. Гончар).

ГО́МІН (звучання голосів, розмови),ГО́ВІР, ГОВІ́РКА, ГА́МІР, РО́ЗГОЛОС, ГОМІ́НКАдіал.;ГЕ́ЛГАННЯ (нерозбірливе або незрозуміле). В кімнаті - як в улику: гучний гомін молодих голосів бринить усіма тонами радості й смутку (М. Коцюбинський); Спочатку плеск почув Гайдай Іван, а потім говір стишений (І. Гончаренко); У хаті говірка голосна почулася, склики й скарги (Марко Вовчок); Село ще спало. Ніде не було видно диму з димарів, не чути людського гамору (В. Гжицький); Ярмарок аж кипів.., стук, гук, розголос (Марко Вовчок); Сміються приятелі, міркують, і тиха їх гомінка лагідно оддається в лунких стінах порожнього класу (С. Васильченко); Гелґання бійців нагадувало ярмарок (Ю. Яновський). - Пор. га́лас, гуді́ння.

ДІАЛЕ́КТ (місцевий різновид загальнонародної мови); НАРІ́ЧЧЯ (сукупність таких різновидів на більшій території); ГОВІ́РКА, ГО́ВІР, БАЛА́ЧКАрозм., заст. (на невеликій території). Їм не треба було перекладача, бо словацька мова, як відомо, дуже споріднена з співучим подільським Хоминим діалектом (О. Гончар); Українська мова має три наріччя: північне, або поліське, і два південних -- південно-східне і південно-західне (з журналу); В пам’яті постають особливості місцевої говірки (Є. Гуцало); Дослідник мріє на основі вивчення написів Софії та інших пам’яток Києва відтворити риси невідомого нам київського говору XI-XII століття (з журналу); [Гнат:] Знайомий голос і балачка чисто запорозька. Хто ти? (І. Карпенко-Карий).

РОЗМО́ВА (словесний обмін думками між ким-небудь), РОЗМОВЛЯ́ННЯ, БЕ́СІДА, МО́ВАрозм., БАЛА́ЧКАрозм., БАЛА́КАННЯрозм., ПЕРЕМО́ВАрозм., ПРОМО́ВКАзаст., ГОВІ́РКАдіал., БАЛА́КАНКА діал., ГУ́ТІРКАдіал., КОНВЕРЗА́ЦІЯ діал., заст.; ДІАЛО́Г (між двома або кількома особами). За столом чувся гомін, шум, весела розмова, яку може провадити тільки молодіж... (І. Нечуй-Левицький); Тільки ж потім доміркувався, що давніше, ще як був він слабий, ціле розмовляння вів і підтримував він сам, а не Шмідти (А. Кримський); Під буркотання старої матушки велись безконечні бесіди про Тасю (М. Коцюбинський); І вже в нас у хаті ні мови, ні говірки (Марко Вовчок); А вже балачки як почнуться, то чого тільки й не почуєш: і про давнє, і про недавнє, і про трагічне, і про смішне (Я. Баш); Другі півні вже стали співати. Усякі гадки, балакання перейшло (Ганна Барвінок); Він ходив на станцію, дивився на них [бійців], слухав їхню перемову (М. Рудь); "Ото диво! Тільки що була в мене промовка про дочку, а це й сам батько шусть до мене в хату!" (І. Нечуй-Левицький); Кузня мого тата.. була, так сказати, місцем збору, нарад та приязної балаканки для всіх сусідів (І. Франко); Тюрчанки з веселою гутіркою проходили мимо нього (О. Донченко); Мені відходила охота розмовляти на тих годинах, і ціла моя конверзація складалася з коротких відповідей, як хто звертався з питанням до мене (О. Кобилянська); Половець зійшов до води, підкотив штани, повернув носа шаланди в море, притримав за корму, потяг її до себе, люди позіскакували, відбувся діалог (Ю. Яновський). - Пор. балакани́на.