-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив гніти́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   гніті́мо, гніті́м
2 особа гніти́ гніті́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа гніти́тиму гніти́тимемо, гніти́тимем
2 особа гніти́тимеш гніти́тимете
3 особа гніти́тиме гніти́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа гнічу́ гнітимо́, гніти́м
2 особа гніти́ш гнітите́
3 особа гніти́ть гнітя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
гнітячи́*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. гніти́в гніти́ли
жін. р. гніти́ла
сер. р. гніти́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
гніти́вши

Словник синонімів

ВА́ЖКОкому, присудк. сл. (про дуже сумний, безрадісний, гнітючий настрій, стан, обстановку), ТЯ́ЖКО, СУ́МНО, ГІ́РКО, ЖУ́РНО, ГНІТИ́ТЬкого.Так якось тяжко та важко. З рук усе випливає, ніщо не миле, не любе (Панас Мирний); Чогось їй було сумно, чогось було журно (М. Коцюбинський); Марко.. все думав: як же це так, що в нього вже не буде матері? Йому було гірко, так гірко (І. Микитенко); [Жирондист:] Гнітить мене твоя краса, чужино! (Леся Українка).
ГНІТИ́ТИ (діяти гнітюче, викликати важке й болісне почуття), ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИрідше,ЗГНІ́ЧУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИпідсил.,ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИпідсил.,ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ТЯЖИ́ТИ, ПРИГНІТА́ТИрідше,НАГНІ́ЧУВАТИрідше,ГНОБИ́ТИрідше,ПРИГНО́БЛЮВАТИрідше,ЗАГНІ́ЧУВАТИдіал. - Док.: пригніти́ти, згніти́ти, здави́ти, придави́ти, роздави́ти, придуши́ти, розчави́ти, причави́ти, пригноби́ти, загніти́ти. З самого ранку його гнітило якесь неприємне почуття (П. Панч); Її більше, ніж будь-кого, пригнічувала рутина одноманітної лабораторної праці (Ю. Шовкопляс); І підступала, згнічувала серце туга (Н. Тихий); Важка дума, як камінь, давила її серце (І. Нечуй-Левицький); Чуття голоду, самоти та одинокості придавлювало душу (І. Франко); Кривавить серце кволе мого брата лиха негода, роздавлює його до краю кляте ярмо народа... (Уляна Кравченко); - Що час, що день, він від мене - усе дальш; от мене туга й душить (Г. Квітка-Основ’яненко); Страшне лихо придушило його (М. Коцюбинський); Говорив [Макуха] настирливо, невідступно обплітав Сидорчукову душу залізною сіткою, душив її немилосердно, чавив (Ю. Бедзик); Розгуляна стихія.. паралізувала останні сили Маргіт, душила й розчавлювала її (О. Гончар); Години відпочинку вдома, де для нього готували спокій і тишу - були важкі: гнітила тиша, причавлював спокій (С. Скляренко); Лісовий холод, що звичайно так відсвіжує, тепер пригнітав мої груди, як сумнів пригнітає душу (І. Франко); "Дурні питання", на які він не вміє дати відповіді, починають мучити його, заколочувати спокій, гнобити серце й мозок (М. Коцюбинський); Килину найбільше пригноблювало, що Антоніна Петрівна спокійно говорить (Є. Гуцало); В житті я ніколи не був настільки незалежним, щоб мене, коли вже не загнічувала, то хоч не "мулила" чия-небудь натура (Леся Українка).
ГНОБИ́ТИ (не давати вільно жити, розвиватися; завдавати матеріальних і моральних утисків),ПРИГНО́БЛЮВАТИ, ГНІТИ́ТИ, ПРИГНІ́ЧУВАТИ, ПРИГНІТА́ТИрідше,УТИ́СКУВАТИ, УТИСКА́ТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ТИ́СНУТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИрідше,ЖА́ТИрозм.,ПРИКРУ́ЧУВАТИрозм.,ТІСНИ́ТИрозм. рідше. - Док.: пригноби́ти, пригніти́ти, ути́снути, придуши́ти, придави́ти, прикрути́ти. Нам сталий мир з народами тримати, і щоб ніхто нікого не гнобив! (П. Тичина); Богдан.. жалівся на польських панів, що вони пригноблюють козаків, пооднімали в їх землі, луги, сіножаті (І. Нечуй-Левицький); Нащо, люди, лан орать Для панів, що вас гнітять? (В. Мисик); Бідний робітник, що зазнав змалечку нужду та горе, що бачив, як сильні пригнічують слабших, багаті - бідних і скрізь панує неправда, дививсь на світ, як на загадку (М. Коцюбинський); - Хіба не багатії вас утискають? Хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони зневажають ваше добре ім’я..? (П. Куліш); - Ви бачите, як нас душать, - сказала мати. - Тисячу карбованців податку! (В. Підмогильний); - Князь не дав нам ніякої оборони, а бояри, що тисли нас в часи спокою, зрадили нас у потребі (І. Франко); - Вражий дід.. хотів так придавити у Батурині старшину, щоб і не писнула (П. Куліш); Жалілася [Мотря] на увесь мир - на панів, що давлять мужиків, на мужиків, що пруться в пани... (Панас Мирний); - І почало старшинське панство прикручувати бідний народ (Ф. Бурлака); - Панові, звісно, така річ не полюбилася. Почав нас тіснити, почав давити, - нема життя нашому братові (Панас Мирний). - Пор. експлуатува́ти.
ДАВИ́ТИна кого-що, кого, що (з силою налягати на когось-щось; налягати своєю вагою), НАДА́ВЛЮВАТИна кого-що, ТИ́СНУТИ, НАТИСКА́ТИ[НАТИ́СКУВАТИ], НАДУ́ШУВАТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИкого, що,ПРИДУ́ШУВАТИкого, що, ПРИГНІ́ЧУВАТИ[ПРИГНІТА́ТИрідше] кого, що, ГНІТИ́ТИкого, що, заст.; ЧАВИ́ТИ, ПРИЧА́ВЛЮВАТИ, ПІДМИНА́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, РОЗДА́ВЛЮВАТИ, РОЗТО́ВКУВАТИ, ДУШИ́ТИ, РОЗДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, ПЛЮ́ЩИТИ, РОЗПЛЮ́ЩУВАТИ, РОЗТРО́ЩУВАТИпідсил., ЧАВУ́ЧИТИрозм. (кого, що - придавлюючи, розплющувати, м’яти, знищувати). - Док.: надави́ти, нати́снути, надуши́ти, придави́ти, придуши́ти, пригніти́ти, причави́ти, підім’я́ти, розчави́ти, роздави́ти, розтовкти́, роздуши́ти, згніти́ти, розплю́щити, розтрощи́ти. Приземкуватий Гаврило.. люто давив короткою ногою дошки (Григорій Тютюнник); Заспівали [дружки] сирітських пісень: як дочка ніби розмовляє з небіжкою-матір’ю, .. а мати одказує, що земля надавила їй груди (І. Нечуй-Левицький); І хотіла б [Настя] устати, та якась ласкава потайна рука силоміць очі закриває, надавлює чимсь (С. Васильченко); За плугом.. орач поступає, Тисне чепіги грудьми (І. Франко); З усіх сил натискають хлопці на весла (О. Копиленко); Біля крижаного завалу з потоків збиралася велика вода, натискувала на крижини, розламувала їх на шматки (С. Чорнобривець); Приставлю рушницю до серця й надушу ногою цингель (М. Коцюбинський); Дідка придавили томами з кресленнями й розрахунками (А. Крижанівський); Мій оборонець упав.., боляче придушивши мені ноги (Ю. Яновський); Тюха пригнітив Сивоока до землі (П. Загребельний); Костури наосліп, невпевнено промацують землю, чавлять крихку паморозь (М. Стельмах); Під сосною, причавивши кущ кропиви, лежать два червоні шолома (В. Яворівський); Розмашним кроком рушив він долиною, підминаючи шпичасті будяки (З. Тулуб); Віл наступив хлопчикові на ногу, ратицею розчавив ступню (І. Цюпа); Терентійроздавлює на щоці комара (М. Стельмах); Голос глухий, надтріснутий, немов його щойно щосили здушили за горло (А. Дімаров); Брата Олексу роздушило дерево в лісі (М. Коцюбинський); Берестовець.. плющив чобітьми синювато-білі мушлі оббитого з стін вапна (Л. Первомайський); Сірі масиви сланцю.. ось-ось розтрощать своєю багатотонною вагою невеличкий будинок (О. Донченко); Він не квапився забирати нахабного чобота з в’юнкої голландської травиці, толочив, м’яв, чавучив і душив її (П. Загребельний).
ПІДСМА́ЖУВАТИ (готуючи до споживання, смажити), ПІДЖА́РЮВАТИрозм.;ГНІТИ́ТИ, ПІДГНІ́ЧУВАТИ, ПІДРУМ’Я́НЮВАТИ (смаженням надавати золотистого кольору); ПРИСМА́ЖУВАТИрозм.,ПРИШКВА́РЮВАТИрозм. (трохи). - Док.: підсма́жити, піджа́рити, підгніти́ти, підрум’я́нити, присма́жити, пришква́рити. Лижники підсмажували на вогні сало (О. Донченко); У закусочній уранці Він кричав офіціантці: - Гусака мені піджар! (С. Олійник); А в нашої печі Золотії плечі, А срібнії крила, Щоб коровай гнітила (пісня); Коровай місять [свашки], ліплять, саджають, підгнічують у печі (І. Франко); В печі горить, молодиця щось присмажує (М. Коцюбинський).

Словник фразеологізмів

гніти́ти се́рце (ду́шу). Виклика́ти тяжкий настрій, болісне відчуття. Моє серце слізьми повне, Щось важке, щось невимовне Гнітить душу без кінця (П. Грабовський).

гніти́ти се́рце (ду́шу). Виклика́ти тяжкий настрій, болісне відчуття. Моє серце слізьми повне, Щось важке, щось невимовне Гнітить душу без кінця (П. Грабовський).