гнівний 1 значень

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гні́вний гні́вна гні́вне гні́вні
родовий гні́вного гні́вної гні́вного гні́вних
давальний гні́вному гні́вній гні́вному гні́вним
знахідний гні́вний, гні́вного гні́вну гні́вне гні́вні, гні́вних
орудний гні́вним гні́вною гні́вним гні́вними
місцевий на/у гні́вному, гні́внім на/у гні́вній на/у гні́вному, гні́внім на/у гні́вних

Словник синонімів

СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙпідсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙрозм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙрозм. (який перебуває в стані роздратування); ГНІВЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ (схильний до гніву). Семен, лихий та сердитий, швидко поспішався з майдану. Злість поняла його (М. Коцюбинський); - Розстріляю!!! - крикнув Боженко на Савку і, вдаючи гнівного начальника, люто гупнув ногою (О. Довженко); Опришки приїхали пізно ввечері, майже ніччю. Перемоклі, перемордовані, а вже злі - так і не доведи Боже (Г. Хоткевич); В Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П. Куліш); - Я не з гнівливих... (В. Бабляк). - Пор. 1. лю́тий.

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гні́вний гні́вна гні́вне гні́вні
родовий гні́вного гні́вної гні́вного гні́вних
давальний гні́вному гні́вній гні́вному гні́вним
знахідний гні́вний, гні́вного гні́вну гні́вне гні́вні, гні́вних
орудний гні́вним гні́вною гні́вним гні́вними
місцевий на/у гні́вному, гні́внім на/у гні́вній на/у гні́вному, гні́внім на/у гні́вних

Словник синонімів

СЕРДИ́ТИЙ (який перебуває в стані гніву, сердиться), ГНІ́ВНИЙ, ЗЛИЙ, ЛИХИ́Й, ГРІ́ЗНИЙпідсил.; РОЗСЕ́РДЖЕНИЙ, РОЗГНІ́ВАНИЙ, НАГНІ́ВАНИЙрозм. (який став сердитим); РОЗДРАТО́ВАНИЙ, РОЗДРО́ЧЕНИЙрозм. (який перебуває в стані роздратування); ГНІВЛИ́ВИЙ, ЗЛОСТИ́ВИЙ (схильний до гніву). Семен, лихий та сердитий, швидко поспішався з майдану. Злість поняла його (М. Коцюбинський); - Розстріляю!!! - крикнув Боженко на Савку і, вдаючи гнівного начальника, люто гупнув ногою (О. Довженко); Опришки приїхали пізно ввечері, майже ніччю. Перемоклі, перемордовані, а вже злі - так і не доведи Боже (Г. Хоткевич); В Петра не було ні сестри, ні матері; мав він за порадників тільки старого, грізного панотця да жартівливе товариство (П. Куліш); - Я не з гнівливих... (В. Бабляк). - Пор. 1. лю́тий.