-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив гніви́тися, гніви́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   гніві́мося, гніві́мось, гніві́мся
2 особа гніви́ся, гніви́сь гніві́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа гніви́тимуся, гніви́тимусь гніви́тимемося, гніви́тимемось, гніви́тимемся
2 особа гніви́тимешся гніви́тиметеся, гніви́тиметесь
3 особа гніви́тиметься гніви́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа гнівлю́ся, гнівлю́сь гнівимо́ся, гнівимо́сь, гніви́мся
2 особа гніви́шся гнівите́ся, гнівите́сь
3 особа гніви́ться гнівля́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
гнівлячи́сь
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. гніви́вся, гніви́всь гніви́лися, гніви́лись
жін. р. гніви́лася, гніви́лась
сер. р. гніви́лося, гніви́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
гніви́вшись

Словник синонімів

СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯпідсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯпідсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯрідше, ГНІВИ́ТИСЯрідше, ЗЛОСТУВА́ТИрідше, ЗЛОБУВА́ТИрідше, ҐЗИ́ТИСЯдіал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯфам., ФИ́РКАТИрозм. (виражаючи гнів, ображаючись на кого-, що-небудь); ДРАТУВА́ТИСЯ, ДРОЧИ́ТИСЯрозм., ІРИТУВА́ТИСЯзаст. (бути в стані роздратування); СПАЛА́ХУВАТИ, СПАХА́ТИ, СПА́ХУВАТИ (раптово впадати в гнів); САТАНІ́ТИ, ПІ́НИТИСЯ (доходити до крайньої межі в гніві). - Док.: розсе́рдитися, осе́рдитисярідшерозгні́ватися, розгніви́тися, нагні́витисярозм.угні́ватися[вгні́ватися]рідшеугніви́тися[вгніви́тися]рідшепрогні́ватися, прогніви́тися, розізли́тися, обізли́тися, озли́тися, узли́тисярозм.озлоби́тися, обу́ритися, розпри́ндитися, роздратува́тися, роздрочи́тися, спалахну́ти, спахну́ти. Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився (Григорій Тютюнник); - Може, це секрет? Тоді не гнівайтесь за мою цікавість (Ю. Смолич); - На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Її знали за строгу жінку, що злостилась задля кожної дрібниці і голосно сварилася (О. Кобилянська); Відскочив засув, двері відчинились, - я чую - милая моя гнівиться (Леся Українка); [Євгеній:] Перепрошаю вас, дідусю, за свого неґречного гостя! Не прогнівайтесь! (І. Франко); - Хто нас губить, Орфею нещасний, Хто прогнівився на нас? (М. Зеров); Іван Орлюк так обурився, що аж стіл.. затріщав під ударом його кулака (О. Довженко); Уляна неприязно мовчала, приндилася (К. Гордієнко). - Пор. I. 1. лютува́ти.