-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив гні́ватися, гні́ватись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   гні́ваймося, гні́ваймось
2 особа гні́вайся, гні́вайсь гні́вайтеся, гні́вайтесь
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа гні́ватимуся, гні́ватимусь гні́ватимемося, гні́ватимемось, гні́ватимемся
2 особа гні́ватимешся гні́ватиметеся, гні́ватиметесь
3 особа гні́ватиметься гні́ватимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа гні́ваюся, гні́ваюсь гні́ваємося, гні́ваємось, гні́ваємся
2 особа гні́ваєшся гні́ваєтеся, гні́ваєтесь
3 особа гні́вається гні́ваються
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
гні́ваючись
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. гні́вався, гні́вавсь гні́валися, гні́вались
жін. р. гні́валася, гні́валась
сер. р. гні́валося, гні́валось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
гні́вавшись

Словник синонімів

СЕ́РДИТИСЯ (виявляти почуття гніву), ГНІ́ВАТИСЯ, ПРОГНІВЛЯ́ТИСЯ, ЗЛИ́ТИСЯ, ОЗЛО́БЛЮВАТИСЯпідсил., ОЗЛОБЛЯ́ТИСЯпідсил., ЗЛОСТИ́ТИСЯрідше, ГНІВИ́ТИСЯрідше, ЗЛОСТУВА́ТИрідше, ЗЛОБУВА́ТИрідше, ҐЗИ́ТИСЯдіал.; ОБУ́РЮВАТИСЯ, ПРИ́НДИТИСЯфам., ФИ́РКАТИрозм. (виражаючи гнів, ображаючись на кого-, що-небудь); ДРАТУВА́ТИСЯ, ДРОЧИ́ТИСЯрозм., ІРИТУВА́ТИСЯзаст. (бути в стані роздратування); СПАЛА́ХУВАТИ, СПАХА́ТИ, СПА́ХУВАТИ (раптово впадати в гнів); САТАНІ́ТИ, ПІ́НИТИСЯ (доходити до крайньої межі в гніві). - Док.: розсе́рдитися, осе́рдитисярідшерозгні́ватися, розгніви́тися, нагні́витисярозм.угні́ватися[вгні́ватися]рідшеугніви́тися[вгніви́тися]рідшепрогні́ватися, прогніви́тися, розізли́тися, обізли́тися, озли́тися, узли́тисярозм.озлоби́тися, обу́ритися, розпри́ндитися, роздратува́тися, роздрочи́тися, спалахну́ти, спахну́ти. Йонька бачив, що в господарстві нічого не робиться так, як він велить, гримав дверима, сердився (Григорій Тютюнник); - Може, це секрет? Тоді не гнівайтесь за мою цікавість (Ю. Смолич); - На помилках часом учимося, і нема чого тобі злитися чи занепадати духом (О. Донченко); Її знали за строгу жінку, що злостилась задля кожної дрібниці і голосно сварилася (О. Кобилянська); Відскочив засув, двері відчинились, - я чую - милая моя гнівиться (Леся Українка); [Євгеній:] Перепрошаю вас, дідусю, за свого неґречного гостя! Не прогнівайтесь! (І. Франко); - Хто нас губить, Орфею нещасний, Хто прогнівився на нас? (М. Зеров); Іван Орлюк так обурився, що аж стіл.. затріщав під ударом його кулака (О. Довженко); Уляна неприязно мовчала, приндилася (К. Гордієнко). - Пор. I. 1. лютува́ти.