-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив гні́вати
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   гні́ваймо
2 особа гні́вай гні́вайте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа гні́ватиму гні́ватимемо, гні́ватимем
2 особа гні́ватимеш гні́ватимете
3 особа гні́ватиме гні́ватимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа гні́ваю гні́ваємо, гні́ваєм
2 особа гні́ваєш гні́ваєте
3 особа гні́ває гні́вають
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
гні́ваючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. гні́вав гні́вали
жін. р. гні́вала
сер. р. гні́вало
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
гні́вавши

Словник синонімів

СЕ́РДИТИ (викликати почуття гніву), ГНІВИ́ТИ, ГНІ́ВАТИ, ПРОГНІВЛЯ́ТИ, ЗЛИ́ТИ, ЗЛОСТИ́ТИ, ОЗЛО́БЛЮВАТИ, ОЗЛОБЛЯ́ТИ. - Док.: розсе́рдити, осе́рдитирідшерозгніви́ти, розгні́вати, прогніви́ти, прогні́вати, погніви́ти, угнівити[вгніви́ти]рідшерозізли́ти, обізли́ти, озли́ти, озлоби́ти. А ввечері мій Ярема(От хлопець звичайний!), Щоб не сердить отамана, Покинув Оксану (Т. Шевченко); З ким жити, того не гнівити (прислів’я); Ще злить мене сей культ празникування, все одно як культ вінчання (Леся Українка); Незрозуміла Гальванескова балаканина дратувала й злостила її (Ю. Смолич); [Одарка:] Йому, бач, співи на думці, а до мене й не забалака!.. Чим я тебе прогнівила?.. (М. Кропивницький). - Пор. 2. дратува́ти, люти́ти.