гноблений 1 значень

-1-
дієприкметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гно́блений гно́блена гно́блене гно́блені
родовий гно́бленого гно́бленої гно́бленого гно́блених
давальний гно́бленому гно́бленій гно́бленому гно́бленим
знахідний гно́блений, гно́бленого гно́блену гно́блене гно́блені, гно́блених
орудний гно́бленим гно́бленою гно́бленим гно́бленими
місцевий на/у гно́бленому, гно́бленім на/у гно́бленій на/у гно́бленому, гно́бленім на/у гно́блених

Словник синонімів

ПРИГНО́БЛЕНИЙ (позбавлений прав, можливості вільно жити), ГНО́БЛЕНИЙ, БЕЗПРА́ВНИЙ, ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИДА́ВЛЕНИЙ. Людину робить велика віра і .. немає шляхетнішої цілі за віддане служіння пригнобленій нації (Є. Сверстюк); Кров гнобленого класу закипіла в його жилах (Ю. Яновський); Неначе з усього світу зійшлися такі ж, як і він сам, гнані й безправні (О. Гончар); Прибитому й пригніченому народові позволено на хвилину брати чинний уділ у загальних справах, прокинутись (Н. Кобринська). - Пор. 1. підневі́льний.

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гно́блений гно́блена гно́блене гно́блені
родовий гно́бленого гно́бленої гно́бленого гно́блених
давальний гно́бленому гно́бленій гно́бленому гно́бленим
знахідний гно́блений, гно́бленого гно́блену гно́блене гно́блені, гно́блених
орудний гно́бленим гно́бленою гно́бленим гно́бленими
місцевий на/у гно́бленому, гно́бленім на/у гно́бленій на/у гно́бленому, гно́бленім на/у гно́блених

Словник синонімів

ПРИГНО́БЛЕНИЙ (позбавлений прав, можливості вільно жити), ГНО́БЛЕНИЙ, БЕЗПРА́ВНИЙ, ПРИГНІ́ЧЕНИЙ, ПРИДА́ВЛЕНИЙ. Людину робить велика віра і .. немає шляхетнішої цілі за віддане служіння пригнобленій нації (Є. Сверстюк); Кров гнобленого класу закипіла в його жилах (Ю. Яновський); Неначе з усього світу зійшлися такі ж, як і він сам, гнані й безправні (О. Гончар); Прибитому й пригніченому народові позволено на хвилину брати чинний уділ у загальних справах, прокинутись (Н. Кобринська). - Пор. 1. підневі́льний.