ГНИ́ТИ (псуватися під впливом мікроорганізмів),ГНИ́СТИ́, ЗАГНИВА́ТИ, ЗГНИВА́ТИ[ЗОГНИВА́ТИрідше], РОЗКЛАДА́ТИСЯ, ТЛІ́ТИ, ПЕРЕТЛІВА́ТИ, СТЛІВА́ТИ, ПРІ́ТИ, ЗОПРІВА́ТИрідше, ГОРІ́ТИ (під дією вологи й тепла). - Док.: згни́ти[зігни́ти][зогни́ти], згни́сти́[зігни́сти́][зогни́сти́], загни́ти, загни́сти́, розкла́стися, перетлі́ти, стлі́ти, зіпрі́ти[зопрі́ти], згорі́ти. Мочить дощ у незарамлені вікна, свистять вітри зимової доби і навівають повно снігу. Все гниє і валиться поволі (Г. Хоткевич); Дошки посіріли, де-не-де почали навіть загнивати (Ю. Шовкопляс); Стебло пшениці виростає з розбухлого зерна, що, давши йому життя, згниває (П. Колесник); А там саме на поляні груша зогниває (С. Руданський); Коли погибає кривоніс [пташка], труп його не гниє, не розкладається десятки років.. Засихає і лежить собі (О. Копиленко); На захід полинув би я, Де цвітуть моїх предків поля, Де в замку пустельнім.. Тліють кості занедбані їх (М. Зеров); В тріщинах набивалося листя, щоб перетліти і віддати себе землі (Григорій Тютюнник); - Хата в нас стара, підлога стліла (Ю. Збанацький); Четверо чоловіків.. скаржились на осінь: бо заливає водою кагати, бо гниє в полі незаскиртована солома, бо пріє на корені кукурудза (Ю. Мушкетик); Сіно горить у стіжках.