-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
Інфінітив | гнисти́ |
| однина | множина |
Наказовий спосіб |
1 особа | | гни́ймо |
2 особа | гний | гни́йте |
МАЙБУТНІЙ ЧАС |
1 особа | гнисти́му | гнисти́мемо, гнисти́мем |
2 особа | гнисти́меш | гнисти́мете |
3 особа | гнисти́ме | гнисти́муть |
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
1 особа | гнию́ | гниємо́, гниє́м |
2 особа | гниє́ш | гниєте́ |
3 особа | гниє́ | гнию́ть |
Активний дієприкметник |
гнию́чий |
Дієприслівник |
гниючи́ |
МИНУЛИЙ ЧАС |
чол. р. | гнив | гнили́ |
жін. р. | гнила́ |
сер. р. | гнило́ |
Активний дієприкметник |
|
Пасивний дієприкметник |
|
Безособова форма |
|
Дієприслівник |
гни́вши |
Словник синонімів
ГНИ́ТИ (псуватися під впливом мікроорганізмів), ГНИ́СТИ́, ЗАГНИВА́ТИ, ЗГНИВА́ТИ [ЗОГНИВА́ТИ рідше], РОЗКЛАДА́ТИСЯ, ТЛІ́ТИ, ПЕРЕТЛІВА́ТИ, СТЛІВА́ТИ, ПРІ́ТИ, ЗОПРІВА́ТИ рідше, ГОРІ́ТИ (під дією вологи й тепла). - Док.: згни́ти [зігни́ти] [зогни́ти], згни́сти́ [зігни́сти́] [зогни́сти́], загни́ти, загни́сти́, розкла́стися, перетлі́ти, стлі́ти, зіпрі́ти [зопрі́ти], згорі́ти. Мочить дощ у незарамлені вікна, свистять вітри зимової доби і навівають повно снігу. Все гниє і валиться поволі (Г. Хоткевич); Дошки посіріли, де-не-де почали навіть загнивати (Ю. Шовкопляс); Стебло пшениці виростає з розбухлого зерна, що, давши йому життя, згниває (П. Колесник); А там саме на поляні груша зогниває (С. Руданський); Коли погибає кривоніс [пташка], труп його не гниє, не розкладається десятки років.. Засихає і лежить собі (О. Копиленко); На захід полинув би я, Де цвітуть моїх предків поля, Де в замку пустельнім.. Тліють кості занедбані їх (М. Зеров); В тріщинах набивалося листя, щоб перетліти і віддати себе землі (Григорій Тютюнник); - Хата в нас стара, підлога стліла (Ю. Збанацький); Четверо чоловіків.. скаржились на осінь: бо заливає водою кагати, бо гниє в полі незаскиртована солома, бо пріє на корені кукурудза (Ю. Мушкетик); Сіно горить у стіжках.