-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гнили́й гнила́ гниле́ гнилі́
родовий гнило́го гнило́ї гнило́го гнили́х
давальний гнило́му гнилі́й гнило́му гнили́м
знахідний гнили́й, гнило́го гнилу́ гниле́ гнилі́, гнили́х
орудний гнили́м гнило́ю гнили́м гнили́ми
місцевий на/у гнило́му, гнилі́м на/у гнилі́й на/у гнило́му, гнилі́м на/у гнили́х

Словник синонімів

ГНИЛИ́Й (зіпсований гниттям); ПОГНИ́ЛИЙ, ПРІ́ЛИЙ, ЗІПРІ́ЛИЙ[ЗОПРІ́ЛИЙрідше], ПЕРЕПРІ́ЛИЙ, ПІДЛЕ́ГЛИЙдіал. (під дією вологи й тепла); ГНИЛУВА́ТИЙ, ГНИЛЕ́НЬКИЙ, ПРІЛУВА́ТИЙ (трохи, в одному місці й т. ін.); ПЕРЕГНИ́ЛИЙ (повністю). Від одного гнилого яблука увесь віз згниє (прислів’я); Погниле дерево скрипки розсипається трухою (Н. Рибак); В селі стояв запах трухлого дерева, прілого моху, що ним дбайливі господарі пообкладали стіни хат (С. Чорнобривець); В теплому повітрі полинули солодкі пахощі розпареної ріллі, торішнього зіпрілого листя (В. Речмедін); Біля груби і скрізь під стелею сушилися на мотузках зопрілі онучі і подерта солдатська білизна (З. Тулуб); Пахне пліснявою, перепрілою хвоєю й грибами (О. Донченко); Підлегле борошно (Словник Б. Грінченка); Тараня була дуже давня, лежана, трухла й гнилувата (І. Нечуй-Левицький); На стежці лежала гниленька слива (Ю. Яновський). - Пор. трухля́вий.
ЗА́ТХЛИЙ (сповнений неприємного запаху), ЗАСТО́ЯНИЙ, СПЕ́РТИЙ, ЗАСТОЯ́ЛИЙрідко; ГНИЛИ́Й (про воду, водойми). Павло побрів критими сходами затхлого підземелля на свіже повітря (В. Кучер); У тісній хатині смерділо застояною гнилою вогкістю (П. Колесник); Стригалі, мотористи, точильники - всі чадіють від спертого повітря, від овечої сірки (О. Гончар); У коридорі, на східцях смерділо котами, застоялим кухонним духом (М. Олійник).
ПОРО́ЧНИЙ (який має негативні риси характеру, відзначається аморальною поведінкою; властивий такій людині), ГНИЛИ́Й, СКВЕ́РНИЙзаст., книжн., СПО́РЗНИЙдіал.Радзивілла він вважав порочним, як людину, що вславлена в країні розпустою, боягузтвом і жорстокістю воднораз (І. Ле); Отець Кабанович розсердилися. - Що то, - каже, - мужик гнилий! Не йшла би тота жебрачія робити, але.. п’є дома! (Лесь Мартович); - Буду, - каже [Василь], - тебе, моя зозуленько, як ока берегти. Ніяка скверная, бісовська думка і на серці не буде. Не бійсь мене (Г. Квітка-Основ’яненко); Почав [відлюдник] уже й способу прибирати, як би її на гріх підвести, так щоб вона про його спорзні наміри не догадалась (переклад М. Лукаша).
СИРИ́Й (про погоду, пору року, доби - з великою кількістю опадів, значною вологістю), ВО́ГКИЙ, МО́КРИЙ, ГНИЛИ́Йпідсил.Ніч темна, погода сира (Панас Мирний); Сумно в гаю заспокоєнім, вогкою ніччю придавленім (Леся Українка); Мабуть, у мокре літо родивсь, що такий високий виріс (прислів’я); Гнила осінь погрожувала засмоктати вози і гармати в слуцьких болотах (І. Ле).
ТРУХЛЯ́ВИЙ (який від давності, дії вологи, гниття тощо зробився крихким, ламким), ТРУ́ХЛИЙ, ПОТРУ́ХЛИЙ, ПОТРУХЛЯ́ВІ́ЛИЙ, ПРОТРУ́ХЛИЙ, ПРОТРУХЛЯ́ВІ́ЛИЙ, ПОРОХНЯ́ВИЙ[ПОРОХНА́ВИЙ]. Біля трухлявого пенька на кущі скрутився чорний вужак (О. Донченко); Ось моя школа з вишняком під битими вікнами, з трухлим гостинним ґанком (С. Васильченко); Кілька копачів розкопували курган. З широкої ями виступали потрухлі деревини зрубу (Г. Коцюба); Він з тріском розчинив протрухлі двері (М. Стельмах); Екскурсійна група залишила нарешті те протрухлявіле ханське гніздовище (О. Гончар); Шалівки старі і порохняві (Я. Качура). - Пор. 1. гнили́й.