-1-
дієслово доконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив гми́кнути
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   гми́кнімо, гми́кнім
2 особа гми́кни гми́кніть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа гми́кну гми́кнемо, гми́кнем
2 особа гми́кнеш гми́кнете
3 особа гми́кне гми́кнуть
МИНУЛИЙ ЧАС
чол.р. гми́кнув гми́кнули
жін.р. гми́кнула
сер.р. гми́кнуло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
гми́кнувши

Словник синонімів

МУГИ́КАТИрозм. (вимовляти "мг", "гм", "хм"),ГМИ́КАТИрозм.,ХМИ́КАТИрозм.,МУ́КАТИрозм. - Док.: муги́кнути, промуги́кати, гми́кнути, хми́кнути, му́кнути, прому́кати. Солдат показує фельдфебелю свою записну книжку, фельдфебель схвально мугиче (Ю. Яновський); Яремі хотілося сміятися з надміру тендітного німця, але він стримувався, тільки сопів і гмикав, мовби відкашлювався (П. Загребельний); Вусате обличчя обертається за співчуттям до Плачинди, але той тільки невиразно хмикає: мовляв, кожен по-своєму господарює (М. Стельмах); Тимофій тільки мукав та гикав (Панас Мирний).