БЛИСК (відбиття світла від гладкої, начищеної, змащеної і под. поверхні; блиск волосся, шкіри і т. ін.), ГЛЯ́НЕЦЬ[ГЛЯНС][ГЛЯНЦрідше], ЛИСК, ПО́ЛИСК. Від парубків.. тхнуло горілкою, дьогтем, сирицею та олією, якою вони до блиску мастили собі волосся (З. Тулуб); Не ті вже кучері з-під кашкета, і чоботи, - щоправда, ті ж таки хромові, та не той глянець (А. Головко); А я чобітки всім [солдатам] витер, а тоді змастив, декому підшив, причепурив. Глянсу навів, наче лаковані (Ю. Яновський); Голий-голісінький череп матово відсвічував синім лиском (Ю. Смолич); Невеликі старі садочки стояли в побронзовілому листі та в жовтих полисках достиглих яблук (Є. Гуцало).