-1-
іменник чоловічого роду, істота
[зневажл.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний глушма́н глушма́ни
родовий глушма́на глушма́нів
давальний глушма́нові, глушма́ну глушма́нам
знахідний глушма́на глушма́нів
орудний глушма́ном глушма́нами
місцевий на/у глушма́нові, глушма́ні на/у глушма́нах
кличний глушма́не глушма́ни

Словник синонімів

ГЛУХИ́Йім. (людина, яка не чує або погано чує), ГЛУХА́Ррозм., ГЛУХА́НЬрозм., ГЛУШКО́зневажл., ГЛУШМА́Нзневажл.,ГЛУХА́ ТЕТЕ́РЯ зневажл.Глухий не дочує, то вигадає (прислів’я); [Федорович:] Що?.. Як ти сказав, Васильовичу? [Васильович:] Глухар! (І. Микитенко); До нього знову повернулися пісня і слух, хоча довго не хотіли примиритися з цим ті безжалісні просмішники, які навіки охрестили його глуханем (М. Стельмах); "Чернички".. говорили йому всякі страмні слова, гадаючи, що глушко нічого з того не чує (переклад М. Лукаша); Батько, затятий мовчун, прозваний у селі глушманом, раптом заговорив (В. Речмедін); Ще буду дідом - глухою тетерею, не чутиму дзвонове "бев" та "бев!" (В. Бичко).