глухуватий 1 значення

-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний глухува́тий глухува́та глухува́те глухува́ті
родовий глухува́того глухува́тої глухува́того глухува́тих
давальний глухува́тому глухува́тій глухува́тому глухува́тим
знахідний глухува́тий, глухува́того глухува́ту глухува́те глухува́ті, глухува́тих
орудний глухува́тим глухува́тою глухува́тим глухува́тими
місцевий на/у глухува́тому, глухува́тім на/у глухува́тій на/у глухува́тому, глухува́тім на/у глухува́тих

Словник синонімів

ГЛУХИ́Й (про голос, звуки - який нечітко чується); ПРИГЛУ́ШЕНИЙ (трохи стишений); ПРИГЛУ́ХЛИЙ, ГЛУХУВА́ТИЙрозм.,ЗАТУШКО́ВАНИЙрозм. (про голос - який звучить не досить дзвінко); ЗДА́ВЛЕНИЙ, ЗДУ́ШЕНИЙ, ПРИДА́ВЛЕНИЙ, ПРИДУ́ШЕНИЙ, ЗАДА́ВЛЕНИЙ (про голос, ридання і т. ін.); УТРО́БНИЙ, НУТРЯНИ́Йрозм. (про голос - який звучить ніби з утроби, грубо); ЗАМОГИ́ЛЬНИЙ, ГРОБОВИ́Й, МОГИ́ЛЬНИЙрозм. (про голос - з похмурим відтінком). М’який килим на підлозі робив її кроки глухими, ледве чутними (О. Донченко); З-за міста гримнув сильний вибух, звук його був, приглушений якийсь (Г. Епік); То був втомлений, приглухлий голос старого чоловіка (П. Загребельний); З порога обізвався глухуватий голосЛевка (М. Стельмах); Голос мав [співак] затушкований і сиплуватий на верхньому та середньому регістрах (з мемуарів); Здавлений плач розносився по кімнаті (О. Кобилянська); Зрідка було чути здушений стогін (С. Журахович); Люди співають глухими, придавленими басами (Ю. Яновський); Раптом серед загальної тиші почулося глухе, придушене ридання Устини (А. Шиян); - Я забула, який сьогодні день? - спитала Гризельда таким глухим та задавленим голосом, неначе він виходив з могили (І. Нечуй-Левицький); Засміявся Турчинович знайомим утробним сміхом (П. Колесник); Офіцер підвівся і глибоким нутряним голосом проказав: - Прийдуть з півночі стовпища варварів і заженуть нас на півострів (П. Колесник); Зінька не впізнала голосу - глухий і замогильний (А. Головко); Повів [співак] згордаоком по зібраних, назираючи, яке враження зробив на них його гробовий голос (Лесь Мартович); - Ходіть сюди, діти! - промовив дід глибоким,.. могильним голосом (І. Франко). - Пор. 4. низьки́й.
ГЛУХИ́Й (який не чує); ГЛУХУВА́ТИЙ, ПРИ́ГЛУХИЙ, ТУГОВУ́ХИЙрідше, ГЛУХЕ́НЬКИЙрозм., ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙрозм. (який недочуває). - Та чи ви глухі, тітонько? Оглухли? (О. Довженко); У сорок першому році його батько, хоч був глухуватий після контузії, одержаної ще в першу світову війну, пішов на фронт (П. Загребельний); Проповідник, старий Вінцентій, ..чоловік предобродушний і приглухий (І. Франко); Як людина, що звикла говорити з туговухим чи під великий шум, поранений нерозмірено голосно відповів (А. Головко); Не показна вона з себе, кирпатенька і трошки глухенька (Ганна Барвінок); При столі.. сидять: старий Гільзе, його стара жінка, сліпа й приглухувата, їх син Готліб і невістка Луїза (Леся Українка).