НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙрозм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в’їдливої іронії). Маруся.. була проворна, жвава, навіть весела й трохи насмішкувата (І. Нечуй-Левицький); Не був хлопчина й смішкуватий, аж тут наче скортіло покепкувати з себе самого (О. Ільченко); Про Кульбаку вона увечері запише до щоденника: "...Реагує на все швидко, блискавично. Іронічний, любить розваги, навіть за рахунок учителя" (О. Гончар); Ніхто не заговорить, ані привітає. Міські все люди, нещирії, глумливії (Марко Вовчок).

НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який містить у собі або виражає насмішку), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, ПОСМІ́ШКУВАТИЙрозм.,СМІШКУВА́ТИЙрозм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (який виражає іронію); ГЛУМЛИ́ВИЙ, ЗНУЩА́ЛЬНИЙ (який виражає глум, знущання); ЄХИ́ДНИЙ, САРКАСТИ́ЧНИЙ (сповнений злісної, в’їдливої іронії); САРДОНІ́ЧНИЙ, МЕФІСТО́ФЕЛЬСЬКИЙ (перев. про сміх, посмішку). Насмішкуваті очі на нервовому сильному обличчі дивилися гостро й осудливо (С. Журахович); Калерія приховано посміхнулася, але Петро дуже добре помітив цю коротку глузливу гримаску (В. Собко); Стояв [дід] обіч нього і щось нишпорив у скалі, коли-не-коли звертаючи на нього смішкуватий погляд (І. Франко); Навіть на плацу під сухий і заглушливий тріск барабанів народжувалися в ньому [Шевченкові] іронічні рядки в ритм цим клятим барабанам (З. Тулуб); Серед населення полинув глумливий поговір - капут німцям, замерзати стали фрици (Д. Бедзик); Сміх той був не тільки заперечливий, але й знущальний щодо пропозиції Захара (І. Ле). - Пор. 1. дошку́льний.