-1-
прикметник

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний глузли́вий глузли́ва глузли́ве глузли́ві
родовий глузли́вого глузли́вої глузли́вого глузли́вих
давальний глузли́вому глузли́вій глузли́вому глузли́вим
знахідний глузли́вий, глузли́вого глузли́ву глузли́ве глузли́ві, глузли́вих
орудний глузли́вим глузли́вою глузли́вим глузли́вими
місцевий на/у глузли́вому, глузли́вім на/у глузли́вій на/у глузли́вому, глузли́вім на/у глузли́вих

Словник синонімів

НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙрозм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в’їдливої іронії). Маруся.. була проворна, жвава, навіть весела й трохи насмішкувата (І. Нечуй-Левицький); Не був хлопчина й смішкуватий, аж тут наче скортіло покепкувати з себе самого (О. Ільченко); Про Кульбаку вона увечері запише до щоденника: "...Реагує на все швидко, блискавично. Іронічний, любить розваги, навіть за рахунок учителя" (О. Гончар); Ніхто не заговорить, ані привітає. Міські все люди, нещирії, глумливії (Марко Вовчок).
НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який містить у собі або виражає насмішку), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, ПОСМІ́ШКУВАТИЙрозм.,СМІШКУВА́ТИЙрозм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (який виражає іронію); ГЛУМЛИ́ВИЙ, ЗНУЩА́ЛЬНИЙ (який виражає глум, знущання); ЄХИ́ДНИЙ, САРКАСТИ́ЧНИЙ (сповнений злісної, в’їдливої іронії); САРДОНІ́ЧНИЙ, МЕФІСТО́ФЕЛЬСЬКИЙ (перев. про сміх, посмішку). Насмішкуваті очі на нервовому сильному обличчі дивилися гостро й осудливо (С. Журахович); Калерія приховано посміхнулася, але Петро дуже добре помітив цю коротку глузливу гримаску (В. Собко); Стояв [дід] обіч нього і щось нишпорив у скалі, коли-не-коли звертаючи на нього смішкуватий погляд (І. Франко); Навіть на плацу під сухий і заглушливий тріск барабанів народжувалися в ньому [Шевченкові] іронічні рядки в ритм цим клятим барабанам (З. Тулуб); Серед населення полинув глумливий поговір - капут німцям, замерзати стали фрици (Д. Бедзик); Сміх той був не тільки заперечливий, але й знущальний щодо пропозиції Захара (І. Ле). - Пор. 1. дошку́льний.

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний глузли́вий глузли́ва глузли́ве глузли́ві
родовий глузли́вого глузли́вої глузли́вого глузли́вих
давальний глузли́вому глузли́вій глузли́вому глузли́вим
знахідний глузли́вий, глузли́вого глузли́ву глузли́ве глузли́ві, глузли́вих
орудний глузли́вим глузли́вою глузли́вим глузли́вими
місцевий на/у глузли́вому, глузли́вім на/у глузли́вій на/у глузли́вому, глузли́вім на/у глузли́вих

Словник синонімів

НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який любить насміхатися), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, СМІШКУВА́ТИЙрозм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (схильний до іронії); ГЛУМЛИ́ВИЙ (який глумиться з кого-, чого-небудь); ЄХИ́ДНИЙ (схильний до злісної, в’їдливої іронії). Маруся.. була проворна, жвава, навіть весела й трохи насмішкувата (І. Нечуй-Левицький); Не був хлопчина й смішкуватий, аж тут наче скортіло покепкувати з себе самого (О. Ільченко); Про Кульбаку вона увечері запише до щоденника: "...Реагує на все швидко, блискавично. Іронічний, любить розваги, навіть за рахунок учителя" (О. Гончар); Ніхто не заговорить, ані привітає. Міські все люди, нещирії, глумливії (Марко Вовчок).
НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який містить у собі або виражає насмішку), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, ПОСМІ́ШКУВАТИЙрозм.,СМІШКУВА́ТИЙрозм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (який виражає іронію); ГЛУМЛИ́ВИЙ, ЗНУЩА́ЛЬНИЙ (який виражає глум, знущання); ЄХИ́ДНИЙ, САРКАСТИ́ЧНИЙ (сповнений злісної, в’їдливої іронії); САРДОНІ́ЧНИЙ, МЕФІСТО́ФЕЛЬСЬКИЙ (перев. про сміх, посмішку). Насмішкуваті очі на нервовому сильному обличчі дивилися гостро й осудливо (С. Журахович); Калерія приховано посміхнулася, але Петро дуже добре помітив цю коротку глузливу гримаску (В. Собко); Стояв [дід] обіч нього і щось нишпорив у скалі, коли-не-коли звертаючи на нього смішкуватий погляд (І. Франко); Навіть на плацу під сухий і заглушливий тріск барабанів народжувалися в ньому [Шевченкові] іронічні рядки в ритм цим клятим барабанам (З. Тулуб); Серед населення полинув глумливий поговір - капут німцям, замерзати стали фрици (Д. Бедзик); Сміх той був не тільки заперечливий, але й знущальний щодо пропозиції Захара (І. Ле). - Пор. 1. дошку́льний.