глузливець 1 значення
-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | глузли́вець | глузли́вці |
| родовий | глузли́вця | глузли́вців |
| давальний | глузли́вцеві, глузли́вцю | глузли́вцям |
| знахідний | глузли́вця | глузли́вців |
| орудний | глузли́вцем | глузли́вцями |
| місцевий | на/у глузли́вцеві, глузли́вці, глузли́вцю | на/у глузли́вцях |
| кличний | глузли́вцю | глузли́вці |
| відмінок | однина | множина |
| називний | глузли́вець | глузли́вці |
| родовий | глузли́вця | глузли́вців |
| давальний | глузли́вцеві, глузли́вцю | глузли́вцям |
| знахідний | глузли́вця | глузли́вців |
| орудний | глузли́вцем | глузли́вцями |
| місцевий | на/у глузли́вцеві, глузли́вці, глузли́вцю | на/у глузли́вцях |
| кличний | глузли́вцю | глузли́вці |