глузливець 1 значення
-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
відмінок | однина | множина |
називний | глузли́вець | глузли́вці |
родовий | глузли́вця | глузли́вців |
давальний | глузли́вцеві, глузли́вцю | глузли́вцям |
знахідний | глузли́вця | глузли́вців |
орудний | глузли́вцем | глузли́вцями |
місцевий | на/у глузли́вцеві, глузли́вці, глузли́вцю | на/у глузли́вцях |
кличний | глузли́вцю | глузли́вці |
відмінок | однина | множина |
називний | глузли́вець | глузли́вці |
родовий | глузли́вця | глузли́вців |
давальний | глузли́вцеві, глузли́вцю | глузли́вцям |
знахідний | глузли́вця | глузли́вців |
орудний | глузли́вцем | глузли́вцями |
місцевий | на/у глузли́вцеві, глузли́вці, глузли́вцю | на/у глузли́вцях |
кличний | глузли́вцю | глузли́вці |