ДИВИ́ТИСЯперев. на кого-що (спрямовувати погляд на когось, щось), ГЛЯДІ́ТИрозм.,ЗИ́РИТИрозм.,ГЛИ́ПАТИрозм.,НАВО́ДИТИ О́КОМрозм.,НАСТАВЛЯ́ТИСЯрозм.рідше,ЗРІ́ТИзаст.,СПОЗИРА́ТИзаст.;СПОСТЕРІГА́ТИкого, що,ВВАЖА́ТИ[УВАЖА́ТИ], ЗОРИ́ТИрозм.,НАЗИРА́ТИрозм., НАГЛЯДА́ТИрозм. (перев. уважно); ПОГЛЯДА́ТИ, БЛИ́МАТИ, ПОДИВЛЯ́ТИСЯрозм.,ЗИ́РКАТИрозм.,ПОЗИРА́ТИрозм., ПОГЛИ́ПУВАТИрозм.,ЗГЛЯДА́ТИ[ЗОГЛЯДА́ТИ]діал. (час від часу); ВИДИВЛЯ́ТИСЯ, ВИГЛЯДА́ТИСЯ (на себе або пильно); СПОГЛЯДА́ТИ (пасивно або уважно). Не дивись далеко, а гляди за очкуром (прислів’я); Перевізник відразу запримітив, що хлопці вперше попадають до Києва, бо занадто цікаво зирять туди й сюди (П. Загребельний); Матушка казначея недобрими очима глипала на худобу і на дітей (М. Стельмах); Тобі вже зазирає в очі твоє грядущеє. Не зри! Сльозу пророчую утри! (Т. Шевченко); Інструктор по праці спозирає збоку на хлопця з явним задоволенням (О. Гончар); Міліціонер здалеку спостерігав, як вартовий по-діловому козиряв узбекові (І. Ле); Нікому й через думку не пробігло, аби вважати на задні двері (Лесь Мартович); Тоймі все стоїть, усе зорить в далечінь (А. Шиян); Заходилися люди полуднувати,.. а я за другим штабелем ліг і назираю: що буде? (І. Муратов); Соломії, очевидячки, сподобалося, що Роман наглядає на неї з садка (І. Нечуй-Левицький); Василь все поглядав на двері - коли ж з’явиться його наречена (О. Бердник); Блимав [Михайлик], ненароком наче, на той вибалок, куди поніс Пампушка свою пані (О. Ільченко); Змучені, виснажені люди тривожно подивлялись навколо (О. Довженко); Зиркає в двір з дерези-повію Сім’я молоденька Лисича (М. Вінграновський); Якимака картоплю їв, хрумав цибулиною - й то на бабу Мигальку поглипував, то на Христину (Є. Гуцало); Сами дівки крупи мелють,.. Сами дівки на парубки очима зглядають (коломийка); Тарас видивлявся в землю, мов у дзеркало (С. Васильченко); Вийняла [Лизя] люстерко й почала виглядатися (М. Куліш); Бійка закипає дужче. Один левіт стоїть осторонь і спокійно споглядає (Леся Українка). - Пор. 1. ба́чити, гля́нути, 1. загляда́ти.