-1-
прикметник
(який липне, не розсипається - про землю).

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гле́йкий гле́йка гле́йке гле́йкі
родовий гле́йкого гле́йкої гле́йкого гле́йких
давальний гле́йкому гле́йкій гле́йкому гле́йким
знахідний гле́йкий гле́йку гле́йке гле́йкі
орудний гле́йким гле́йкою гле́йким гле́йкими
місцевий на/у гле́йкому, гле́йкім на/у гле́йкій на/у гле́йкому, гле́йкім на/у гле́йких

Словник синонімів

ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Йрозм.,БЕРУЧКИ́Йрозм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В’ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Йрідко,ГЛИ́ЗЯВИЙдіал. (який тягнеться від дотику); ГЛЕ́ЙКИЙ (який липне, не розсипається - про землю). Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти (О. Гончар); Ярема підвівся, витираючи об поли клейкі від картоплі пальці (П. Загребельний); Бруньки на каштанах стікали липучим соком (Ю. Смолич); Він не беркий, не чіпляється за колеса (Словник Б. Грінченка); Упав [Горпищенко] на мокру землю, в глеювату беручку грязь (В. Кучер); Червоне вино переливалося через край і липкуватим струмочком повзло по пальцях (Н. Рибак); Клейкувата маса; Клеювата речовина; Важко йти. Ноги грузнуть у в’язкому ґрунті (П. Автомонов); Над ночвами вона нахилила широку спину, по лікті втопила голі руки в тягуче місиво і гарцювала по ньому кулаками (С. Чорнобривець); Глина держка, добра для муру (Словник Б. Грінченка); Борщ сьорбав не дуже чим смачніший, ніж і дома, кашу глизяву їв (А. Тесленко); На свіжому насипі стояла повна каталажка глейкої землі (І. Кириленко).

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний гле́йкий гле́йка гле́йке гле́йкі
родовий гле́йкого гле́йкої гле́йкого гле́йких
давальний гле́йкому гле́йкій гле́йкому гле́йким
знахідний гле́йкий гле́йку гле́йке гле́йкі
орудний гле́йким гле́йкою гле́йким гле́йкими
місцевий на/у гле́йкому, гле́йкім на/у гле́йкій на/у гле́йкому, гле́йкім на/у гле́йких

Словник синонімів

ЛИПКИ́Й (який або до якого прилипає, липне), КЛЕЙКИ́Й, ЛИПУ́ЧИЙ, БЕРКИ́Йрозм.,БЕРУЧКИ́Йрозм.; ЛИПКУВА́ТИЙ, КЛЕЙКУВА́ТИЙ, КЛЕЮВА́ТИЙ (який трохи липне); В’ЯЗКИ́Й, ТЯГУ́ЧИЙ, ДЕРЖКИ́Йрідко,ГЛИ́ЗЯВИЙдіал. (який тягнеться від дотику); ГЛЕ́ЙКИЙ (який липне, не розсипається - про землю). Липка глина набиралась на чоботи, і стало важко йти (О. Гончар); Ярема підвівся, витираючи об поли клейкі від картоплі пальці (П. Загребельний); Бруньки на каштанах стікали липучим соком (Ю. Смолич); Він не беркий, не чіпляється за колеса (Словник Б. Грінченка); Упав [Горпищенко] на мокру землю, в глеювату беручку грязь (В. Кучер); Червоне вино переливалося через край і липкуватим струмочком повзло по пальцях (Н. Рибак); Клейкувата маса; Клеювата речовина; Важко йти. Ноги грузнуть у в’язкому ґрунті (П. Автомонов); Над ночвами вона нахилила широку спину, по лікті втопила голі руки в тягуче місиво і гарцювала по ньому кулаками (С. Чорнобривець); Глина держка, добра для муру (Словник Б. Грінченка); Борщ сьорбав не дуже чим смачніший, ніж і дома, кашу глизяву їв (А. Тесленко); На свіжому насипі стояла повна каталажка глейкої землі (І. Кириленко).