-1-
дієслово недоконаного виду
(промовляти щось дуже важливе; говорити, стверджувати) [книжн.]

Словник відмінків

Інфінітив гласи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   гласі́мо, гласі́м
2 особа гласи́ гласі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа гласи́тиму гласи́тимемо, гласи́тимем
2 особа гласи́тимеш гласи́тимете
3 особа гласи́тиме гласи́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа глашу́ гласимо́, гласи́м
2 особа гласи́ш гласите́
3 особа гласи́ть глася́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
гласячи́*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. гласи́в гласи́ли
жін. р. гласи́ла
сер. р. гласи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
гласи́вши

Словник синонімів

ПРОГОЛО́ШУВАТИ (офіційно сповіщати про початок, настання, створення чогось; обрання, призначення когось на відповідальний пост тощо), ДЕКЛАРУВА́ТИ, ПРОКЛАМУВА́ТИ, ГЛАСИ́ТИзаст. - Док.: проголоси́ти, декларува́ти, прокламува́ти. Болгарські єпископи проголошують болгарську церкву незалежною від Константинопольського патріарха й обирають свого болгарського патріарха (С. Скляренко); - Треба зібрати установчі збори, треба декларувати нашу програму (О. Довженко).