-1-
прикметник
[діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
чол. р. жін. р. сер. р.
називний ги́рявий ги́рява ги́ряве ги́ряві
родовий ги́рявого ги́рявої ги́рявого ги́рявих
давальний ги́рявому ги́рявій ги́рявому ги́рявим
знахідний ги́рявий, ги́рявого ги́ряву ги́ряве ги́ряві, ги́рявих
орудний ги́рявим ги́рявою ги́рявим ги́рявими
місцевий на/у ги́рявому, ги́рявім на/у ги́рявій на/у ги́рявому, ги́рявім на/у ги́рявих

Словник синонімів

ВАЖКИ́Й (про людину, тварину й частини їх тіла - значний розмірами; який вагою справляє враження значного), ТЯЖКИ́Й, МАСИ́ВНИЙ, ГРУЗЬКИ́Йрозм. рідко,ГИ́РЯВИЙдіал.; ВАЖКУВА́ТИЙ, ТЯЖКУВА́ТИЙ (досить важкий); ОГРЯ́ДНИЙ, ГРОМІЗДКИ́Йрідше (про людину). Ввійшла Варвара, важка, спокійна (М. Коцюбинський); Чорні важкі буйволи.. лежали в загородах (О. Гончар); Він блаженно прикриває тяжкими темними повіками випуклі очі (М. Стельмах); Гвинтівку ніс [Провора] на масивному плечі легко, наче ціпок (О. Донченко); Ліжко луснуло під його грузьким тілом (Панас Мирний); Сердито вилаявся [Когут], здійнявши погрозливо гиряві кулаки (І. Цюпа); Був то огрядний, важкуватий, хоч і не товстий іще чоловік (В. Козаченко); Вхопившись рукою за гриву, він викинув своє тяжкувате тіло на коня (М. Стельмах); Була [повитуха] висока, тілиста, громіздка (Є. Гуцало).
ГО́ЛЕНИЙ (який поголив волосся; на якому зрізано бритвою волосся), БРИ́ТИЙ, БРИТОГОЛО́ВИЙ, ГОЛОМО́ЗИЙрозм., ГИ́РЯВИЙдіал. (з виголеною головою). Сидів [бай] в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові (З. Тулуб); Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову (Панас Мирний); Сивий бритоголовий татарин у червоній сорочці з куцими рукавами крутив шаблю (О. Ільченко); Не встигнеш оглянутись, як чуб уже злетів, і вже ти голомозий, гребінець свій можеш закинути в ліс (О. Гончар).