ВАЖКИ́Й (про людину, тварину й частини їх тіла - значний розмірами; який вагою справляє враження значного), ТЯЖКИ́Й, МАСИ́ВНИЙ, ГРУЗЬКИ́Йрозм. рідко,ГИ́РЯВИЙдіал.; ВАЖКУВА́ТИЙ, ТЯЖКУВА́ТИЙ (досить важкий); ОГРЯ́ДНИЙ, ГРОМІЗДКИ́Йрідше (про людину). Ввійшла Варвара, важка, спокійна (М. Коцюбинський); Чорні важкі буйволи.. лежали в загородах (О. Гончар); Він блаженно прикриває тяжкими темними повіками випуклі очі (М. Стельмах); Гвинтівку ніс [Провора] на масивному плечі легко, наче ціпок (О. Донченко); Ліжко луснуло під його грузьким тілом (Панас Мирний); Сердито вилаявся [Когут], здійнявши погрозливо гиряві кулаки (І. Цюпа); Був то огрядний, важкуватий, хоч і не товстий іще чоловік (В. Козаченко); Вхопившись рукою за гриву, він викинув своє тяжкувате тіло на коня (М. Стельмах); Була [повитуха] висока, тілиста, громіздка (Є. Гуцало).

ГО́ЛЕНИЙ (який поголив волосся; на якому зрізано бритвою волосся), БРИ́ТИЙ, БРИТОГОЛО́ВИЙ, ГОЛОМО́ЗИЙрозм., ГИ́РЯВИЙдіал. (з виголеною головою). Сидів [бай] в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові (З. Тулуб); Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову (Панас Мирний); Сивий бритоголовий татарин у червоній сорочці з куцими рукавами крутив шаблю (О. Ільченко); Не встигнеш оглянутись, як чуб уже злетів, і вже ти голомозий, гребінець свій можеш закинути в ліс (О. Гончар).