ГИКА́ТИ[ІКА́ТИ] (видавати уривчасті звуки внаслідок мимовільних скорочень діафрагми), ЩИ́КАТИдіал.; КЕ́ВКАТИрозм. (видавати звуки, схожі на гикавку). - Док.: гикну́ти[ікну́ти], ке́вкнути. Вульф раптом зблід і почав нервово гикати (В. Кучер); Терентій гучно гикнув: - Гик! (О. Довженко); [Ага:] В купе проти мене сидів якийсь неприємний тип, весь час дивився на мене й ікав (О. Корнійчук); Ленько і Сенько, щикаючи і дрижачи від студені, поплелися боком під ліс (І. Франко); Як махнув [Тимоха] під бік, то стара й зуби стяла, лиш кевкнула (А. Свидницький).