-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | ги́бнути |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ги́бнімо, ги́бнім |
| 2 особа | ги́бни | ги́бніть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ги́бнутиму | ги́бнутимемо, ги́бнутимем |
| 2 особа | ги́бнутимеш | ги́бнутимете |
| 3 особа | ги́бнутиме | ги́бнутимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ги́бну | ги́бнемо, ги́бнем |
| 2 особа | ги́бнеш | ги́бнете |
| 3 особа | ги́бне | ги́бнуть |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| ги́бнучи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ги́бнув | ги́бнули |
| жін. р. | ги́бнула |
| сер. р. | ги́бнуло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| ги́бнувши |
Словник синонімів
ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно - в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ [ІЗГИ́НУТИ рідко], ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ [ВГРО́БИТИСЯ] розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал., ЗАГИ́БНУТИ рідко; ПОЛЯГТИ́, ЛЯГТИ́, УПА́СТИ [ВПА́СТИ], ПА́СТИ (у бою); ВИ́ГИНУТИ (про всіх або багатьох). - Недок.: ги́нути, загиба́ти, погиба́ти, пропада́ти, накрива́тися, згиба́ти, ги́бнути, ляга́ти, па́дати, вигиба́ти. Загинув у бою командир їхнього загону.., а вони оце лише чудом врятувалися в морі (О. Гончар); Краще згинути на полі, Ніж конати у неволі (дума); Так загинь же, дух фашистської орди, Ізгинь і не плямуй людини совість (П. Тичина); Не знаю, як я опинивсь у холодній.. і там трохи не пропав, не ївши, не пивши (Г. Квітка-Основ’яненко); - Молю Бога, коли буде хлоп’ятко, то щоб на його [панича] було схоже. Не дасть же він занапаститись своїй дитині?.. (Панас Мирний); Ми як форсували Дунай взимку по тонкій кризі, то доводилось за руки братися.. А якби поодинці рушили, ..то багато хто з нас накрився б... (О. Гончар); Загиб [Михайло] через утрату крові (О. Кобилянська); Часто мені сняться бої, де полягли друзі мої (Д. Луценко); Людей немало в тій війні лягло (М. Рильський). - Пор. уме́рти.
Словник відмінків
| Інфінітив | ги́бнути |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | ги́бнімо, ги́бнім |
| 2 особа | ги́бни | ги́бніть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ги́бнутиму | ги́бнутимемо, ги́бнутимем |
| 2 особа | ги́бнутимеш | ги́бнутимете |
| 3 особа | ги́бнутиме | ги́бнутимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | ги́бну | ги́бнемо, ги́бнем |
| 2 особа | ги́бнеш | ги́бнете |
| 3 особа | ги́бне | ги́бнуть |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| ги́бнучи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | ги́бнув | ги́бнули |
| жін. р. | ги́бнула |
| сер. р. | ги́бнуло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| ги́бнувши |
Словник синонімів
ЗАГИ́НУТИ (померти, звичайно передчасно - в бою, від нещасного випадку і т. ін.), ЗГИ́НУТИ [ІЗГИ́НУТИ рідко], ПОГИ́НУТИ, ПОГИ́БНУТИ, ПРОПА́СТИ, ЗАНАПАСТИ́ТИСЯ, УГРО́БИТИСЯ [ВГРО́БИТИСЯ] розм., НАКРИ́ТИСЯ фам., ЗГИ́БНУТИ діал., ЗАГИ́БНУТИ рідко; ПОЛЯГТИ́, ЛЯГТИ́, УПА́СТИ [ВПА́СТИ], ПА́СТИ (у бою); ВИ́ГИНУТИ (про всіх або багатьох). - Недок.: ги́нути, загиба́ти, погиба́ти, пропада́ти, накрива́тися, згиба́ти, ги́бнути, ляга́ти, па́дати, вигиба́ти. Загинув у бою командир їхнього загону.., а вони оце лише чудом врятувалися в морі (О. Гончар); Краще згинути на полі, Ніж конати у неволі (дума); Так загинь же, дух фашистської орди, Ізгинь і не плямуй людини совість (П. Тичина); Не знаю, як я опинивсь у холодній.. і там трохи не пропав, не ївши, не пивши (Г. Квітка-Основ’яненко); - Молю Бога, коли буде хлоп’ятко, то щоб на його [панича] було схоже. Не дасть же він занапаститись своїй дитині?.. (Панас Мирний); Ми як форсували Дунай взимку по тонкій кризі, то доводилось за руки братися.. А якби поодинці рушили, ..то багато хто з нас накрився б... (О. Гончар); Загиб [Михайло] через утрату крові (О. Кобилянська); Часто мені сняться бої, де полягли друзі мої (Д. Луценко); Людей немало в тій війні лягло (М. Рильський). - Пор. уме́рти.