БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІКрідше, КУ́ПАпідсил.розм., РІЙпідсил.розм., СОНМпідсил.книжн., СО́НМИЩЕпідсил.книжн., ТЬМАпідсил.розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩАпідсил.розм., ХМА́РАпідсил.розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННАпідсил.рідше; ГИ́БЕЛЬпідсил.розм., МА́САпідсил.розм., МО́РЕпідсил., розм., СИ́ЛАпідсил. розм., СИ́ЛА-СИЛЕ́ННАпідсил.розм., НА́ТОВПрозм. рідше (не тільки кількість, а й обсяг, міра і т. ін.); ЛЕГІО́Нпідсил. (звичайно про людей і взагалі живі істоти); МІЛЬЙО́Нперев. мн., підсил., МІЛЬЯ́РДперев. мн., підсил., МІРІА́ДИмн., підсил.книжн., СО́ТНЯперев. мн., підсил., ТИ́СЯЧАперев. мн., підсил. (звичайно про суцільні маси людей та конкретних предметів); ПОЛКИ́мн., підсил. (про людей); ПО́ЛЧИЩЕперев. мн., підсил. (про людей - при негативному ставленні); ЛІСпідсил. (про предмети, що височіють над чим-небудь). Крізь відчинені вікна струмував мішаний різкий дух безлічі його улюблених квітів (Л. Смілянський); - Бачу я навкруг велику землю, багато племен і родів, що прожили безлік віків, перемогли ворогів, збудували городи́... (С. Скляренко); Повернулися [Сердюки] незабаром з купою практичних новин, пожвавілі (О. Гончар); Рій думок, тривожні запитання лізли в голову (І. Ле); Цілий сонм діловодів, рахівників сновиґав з цими паперами (І. Ле); - Клевета! Ябеда! - загукали кругом [пани] - ..Хіба можна так виражатись: "організованная шайка", "сонмище кріпосників"? Хіба можна? (Панас Мирний); - Взагалі останнім часом [під час окупації], - ти помітила? - в місті наплодилася тьма всяких ворожок і ворожбитів, - невесело говорив Серьожка (О. Гончар); Зрідка сумує зачахла вільха на низині, а то все сосни, тьма-тьмуща (В. Земляк); Ходить [Олімпія] гордо, холодно, насмішливо серед тої хмари лиць, під градом палких, закоханих поглядів (І. Франко); Звірини в Карпатах водилося тьма-тьменна (І. Чендей); Дим, гибель димів кучерявих, будівлі - ..все цеє зливалось у якусь чудову гармонію (Грицько Григоренко); Маса вражень, що звалилась так несподівано цього вечора на його голову, гнула своїм тягарем додолу (В. Гжицький); Сила роботи у мене перед земським зібранням (М. Коцюбинський); В тій хвилі пані Грозицька, незважаючи на натовп праці, встала зі свого крісла, підійшладо Целі (І. Франко); - Я дивлюся на це не так песимістично. Адже ці "трудні" [про вихованців спецшколи], прикрі, нестерпні, вони все ж тільки винятки серед легіонів наших славних школярчат (О. Гончар); Ми - тільки крешемо іскри, Спалахують мільярди "ми" (В. Еллан); Вогні-вогні, міріади вогнів у вікнах (І. Волошин); Одно нещастя потягло за собою сотню других (Г. Хоткевич); Тисячі голосів, безліч звуків зливаються в гарячий, розморений, одурманюючий гул.. (О. Гончар); Гітлер кинув на нашу землю полчища сповнених зненависті до нас розлючених звірів (О. Довженко); Ліс рук виріс над натовпом (Ю. Збанацький). - Пор. 1. бага́то.

ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, - в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БАрозм., ПОГУ́БАзаст., ЗАГУ́БАдіал., ЗАГЛА́ДАдіал., ЗГИНрідко.Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О. Гончар); - Той козак нарочито нас сюди направив. На вірну гибель (Григорій Тютюнник); Ціла вервечка хлопців, чоловіків, жінок проводжала завзятих москалів, котрим і сам чорт не страшний здавався і котрі ішли на неминучу погибель (Панас Мирний); На хвилину щастя, на хвилину, - сумування буде до загину (П. Куліш); В образі її сумному усіх я бачу матерів, що їх сини пішли на згубу за рідний дім, за рідний край (В. Сосюра); [Мирослава:] Прости.., що в таку страшну хвилину непокою тебе! Та саме в такий час кожна хвилина може принести погубу або порятунок (Юліан Опільський); Серед недоступних скель, ..над озером відграється пречудово хороша і висока сцена присяги на вірність своїй країні і на загладу гнобителям (І. Франко); Ненавидим ми зло, проти його стоять По всякий час душа готова; Але на згин йому не будемо вживать Ми зброї іншої, пріч слова (В. Самійленко). - Пор. 1. смерть.

СМЕРТЬ (припинення життєдіяльності організму, закінчення життя), КІНЕ́ЦЬ, СКІНуроч.,КОНЧИ́НАуроч.,ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, СКОНА́ННЯ, КРАЙ, МОГИ́ЛАрозм.,АМІ́НЬрозм.,А́МБАрозм.,КАЮ́Крозм.,КАПУ́Трозм.,РІШЕНЕ́ЦЬрідко,СО́ДУХА[СО́ДУХИмн.]розм., заст. рідше.Вона захворіла, ледве встає з ліжка і тільки й говорить, що про свою смерть (Є. Гуцало); Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест (В. Стус); Чому ж отут у грудях все млоїться?Смерті, кінця боїшся? (О. Гончар); Все живе не хоче йти до скону - І трава, і птиця на землі (А. Малишко); "З твоїх уст я п’ю смерть, - прорекла вона. - Добре се знаю, І кончину свою поцілунком солоним вітаю" (П. Куліш); І зігнувшись під вагою, Хирна шкапакраю жде (П. Грабовський); Як не покаєшся, - тобі буде могила, а мені кобила (казка); Туди кожну тобі ніч везуть кого-небудь з контррозвідки. Ну, а хто вже на баржу попав, тому каюк і похорон за першим розрядом (В. Собко); Чим ми жили морально?Лише сподіванками на те, що загарбникам буде капут (Ю. Яновський); Той ворог хитро, як лисиця, Мені готує рішенець. Нахабно в праву рукавицю Кладе для певності свинець (Б. Олійник); Нехай тільки вловимо, буде йому содуха (Леся Українка). - Пор. заги́бель.

БЕ́ЗЛІЧ (дуже велика кількість кого-, чого-небудь), БЕ́ЗЛІКрідше, КУ́ПАпідсил.розм., РІЙпідсил.розм., СОНМпідсил.книжн., СО́НМИЩЕпідсил.книжн., ТЬМАпідсил.розм., ТЬМА-ТЬМУ́ЩАпідсил.розм., ХМА́РАпідсил.розм., ТЬМА-ТЬМЕ́ННАпідсил.рідше; ГИ́БЕЛЬпідсил.розм., МА́САпідсил.розм., МО́РЕпідсил., розм., СИ́ЛАпідсил. розм., СИ́ЛА-СИЛЕ́ННАпідсил.розм., НА́ТОВПрозм. рідше (не тільки кількість, а й обсяг, міра і т. ін.); ЛЕГІО́Нпідсил. (звичайно про людей і взагалі живі істоти); МІЛЬЙО́Нперев. мн., підсил., МІЛЬЯ́РДперев. мн., підсил., МІРІА́ДИмн., підсил.книжн., СО́ТНЯперев. мн., підсил., ТИ́СЯЧАперев. мн., підсил. (звичайно про суцільні маси людей та конкретних предметів); ПОЛКИ́мн., підсил. (про людей); ПО́ЛЧИЩЕперев. мн., підсил. (про людей - при негативному ставленні); ЛІСпідсил. (про предмети, що височіють над чим-небудь). Крізь відчинені вікна струмував мішаний різкий дух безлічі його улюблених квітів (Л. Смілянський); - Бачу я навкруг велику землю, багато племен і родів, що прожили безлік віків, перемогли ворогів, збудували городи́... (С. Скляренко); Повернулися [Сердюки] незабаром з купою практичних новин, пожвавілі (О. Гончар); Рій думок, тривожні запитання лізли в голову (І. Ле); Цілий сонм діловодів, рахівників сновиґав з цими паперами (І. Ле); - Клевета! Ябеда! - загукали кругом [пани] - ..Хіба можна так виражатись: "організованная шайка", "сонмище кріпосників"? Хіба можна? (Панас Мирний); - Взагалі останнім часом [під час окупації], - ти помітила? - в місті наплодилася тьма всяких ворожок і ворожбитів, - невесело говорив Серьожка (О. Гончар); Зрідка сумує зачахла вільха на низині, а то все сосни, тьма-тьмуща (В. Земляк); Ходить [Олімпія] гордо, холодно, насмішливо серед тої хмари лиць, під градом палких, закоханих поглядів (І. Франко); Звірини в Карпатах водилося тьма-тьменна (І. Чендей); Дим, гибель димів кучерявих, будівлі - ..все цеє зливалось у якусь чудову гармонію (Грицько Григоренко); Маса вражень, що звалилась так несподівано цього вечора на його голову, гнула своїм тягарем додолу (В. Гжицький); Сила роботи у мене перед земським зібранням (М. Коцюбинський); В тій хвилі пані Грозицька, незважаючи на натовп праці, встала зі свого крісла, підійшладо Целі (І. Франко); - Я дивлюся на це не так песимістично. Адже ці "трудні" [про вихованців спецшколи], прикрі, нестерпні, вони все ж тільки винятки серед легіонів наших славних школярчат (О. Гончар); Ми - тільки крешемо іскри, Спалахують мільярди "ми" (В. Еллан); Вогні-вогні, міріади вогнів у вікнах (І. Волошин); Одно нещастя потягло за собою сотню других (Г. Хоткевич); Тисячі голосів, безліч звуків зливаються в гарячий, розморений, одурманюючий гул.. (О. Гончар); Гітлер кинув на нашу землю полчища сповнених зненависті до нас розлючених звірів (О. Довженко); Ліс рук виріс над натовпом (Ю. Збанацький). - Пор. 1. бага́то.

ЗАГИ́БЕЛЬ (смерть, звичайно передчасна, - в бою, від нещасного випадку тощо), ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, ЗАГИ́Н, ЗГУ́БАрозм., ПОГУ́БАзаст., ЗАГУ́БАдіал., ЗАГЛА́ДАдіал., ЗГИНрідко.Загибель Івана Антоновича була для роти гіркою несподіванкою (О. Гончар); - Той козак нарочито нас сюди направив. На вірну гибель (Григорій Тютюнник); Ціла вервечка хлопців, чоловіків, жінок проводжала завзятих москалів, котрим і сам чорт не страшний здавався і котрі ішли на неминучу погибель (Панас Мирний); На хвилину щастя, на хвилину, - сумування буде до загину (П. Куліш); В образі її сумному усіх я бачу матерів, що їх сини пішли на згубу за рідний дім, за рідний край (В. Сосюра); [Мирослава:] Прости.., що в таку страшну хвилину непокою тебе! Та саме в такий час кожна хвилина може принести погубу або порятунок (Юліан Опільський); Серед недоступних скель, ..над озером відграється пречудово хороша і висока сцена присяги на вірність своїй країні і на загладу гнобителям (І. Франко); Ненавидим ми зло, проти його стоять По всякий час душа готова; Але на згин йому не будемо вживать Ми зброї іншої, пріч слова (В. Самійленко). - Пор. 1. смерть.

СМЕРТЬ (припинення життєдіяльності організму, закінчення життя), КІНЕ́ЦЬ, СКІНуроч.,КОНЧИ́НАуроч.,ГИ́БЕЛЬ, ПОГИ́БЕЛЬ, СКОНА́ННЯ, КРАЙ, МОГИ́ЛАрозм.,АМІ́НЬрозм.,А́МБАрозм.,КАЮ́Крозм.,КАПУ́Трозм.,РІШЕНЕ́ЦЬрідко,СО́ДУХА[СО́ДУХИмн.]розм., заст. рідше.Вона захворіла, ледве встає з ліжка і тільки й говорить, що про свою смерть (Є. Гуцало); Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест (В. Стус); Чому ж отут у грудях все млоїться?Смерті, кінця боїшся? (О. Гончар); Все живе не хоче йти до скону - І трава, і птиця на землі (А. Малишко); "З твоїх уст я п’ю смерть, - прорекла вона. - Добре се знаю, І кончину свою поцілунком солоним вітаю" (П. Куліш); І зігнувшись під вагою, Хирна шкапакраю жде (П. Грабовський); Як не покаєшся, - тобі буде могила, а мені кобила (казка); Туди кожну тобі ніч везуть кого-небудь з контррозвідки. Ну, а хто вже на баржу попав, тому каюк і похорон за першим розрядом (В. Собко); Чим ми жили морально?Лише сподіванками на те, що загарбникам буде капут (Ю. Яновський); Той ворог хитро, як лисиця, Мені готує рішенець. Нахабно в праву рукавицю Кладе для певності свинець (Б. Олійник); Нехай тільки вловимо, буде йому содуха (Леся Українка). - Пор. заги́бель.