ПІДКИДА́ТИ[ПІДКИ́ДУВАТИрідко] (різко кидати або піднімати вгору); ЧУКИ́КАТИрозм., ЧУ́КАТИрозм., ГУ́ЦАТИрозм., ГУЦИ́КАТИрозм., ГЕ́ЦАТИ[ГИ́ЦАТИрідко] розм. (перев. дитину на руках або колінах). - Док.: підки́нути, гу́цнути, ге́цнути[ги́цнути]. Підкидав [легінь] топірчик високо вверх і ловив (Г. Хоткевич); Червоно-жовту і масну, як сир, Він голову підкидує відразу, Щось зжовує, неначе слинить фразу (М. Бажан); Вона висмикнула дитину з рук Шмалька й почала її чукикати (С. Чорнобривець); Олексій Федотович чукав на руках малого Олеся (В. Речмедін); Вона то гуцала його, то плескала по круглих щоках руками (Панас Мирний); Взяла [Люба] дитину з невмілих рук молодиці і почала її гуцикати (М. Стельмах); Якийсь заводіяка, заграючи з молодою матір’ю, бере її пикатого синка і гецає на руках (Ю. Яновський).

ПІДСТРИ́БУВАТИ (трохи підніматися вгору від поштовхів, коливань тощо), ПІДСКА́КУВАТИ, ПІДПЛИ́ГУВАТИ, ПІДКИДА́ТИСЯ[ПІДКИ́ДУВАТИСЯ], ПІДЛІТА́ТИ, ПЛИГА́ТИрідше,ГЕ́ЦАТИ[ГИ́ЦАТИрідше]розм.,ПІДВЕРГА́ТИСЯдіал. - Док.: підстрибну́ти, підско́чити, підплигну́ти, плигну́ти[плигону́ти], підки́нутися, підлеті́ти, підвергнутися[підвергтися]. Колишеться візок з боку на бік, підстрибують колеса на лісовій дорозі (А. Хижняк); Човник мчить тебе між очеретами, попід вербами летить, просмолений, аж носа задер, аж підскакує на воді... (О. Гончар); Папери, ніби поранені пташки, тріпотіли, підплигували на вітрі, намагаючись злетіти зі столу (С. Добровольський); Човен мій від бурі хилитається, Чи гребінь хвилі, чи безодня - не питається. Одно підкидається, одно підкидається... (П. Тичина); На задньому.. сидінні товкся й підлітав вище од шофера худенький Анрі-Жак (Ю. Яновський); Мати носить воду, а Орися віджимає, коралове намисто з побрязкуванням плигає на грудях (Григорій Тютюнник); Дві машини.., гецаючи на грудках та об’їжджаючи глибокі вибоїни, наближаються до радгоспу (В. Козаченко); Леон аж підвергся на кріслі (І. Франко).

ПІДКИДА́ТИ[ПІДКИ́ДУВАТИрідко] (різко кидати або піднімати вгору); ЧУКИ́КАТИрозм., ЧУ́КАТИрозм., ГУ́ЦАТИрозм., ГУЦИ́КАТИрозм., ГЕ́ЦАТИ[ГИ́ЦАТИрідко] розм. (перев. дитину на руках або колінах). - Док.: підки́нути, гу́цнути, ге́цнути[ги́цнути]. Підкидав [легінь] топірчик високо вверх і ловив (Г. Хоткевич); Червоно-жовту і масну, як сир, Він голову підкидує відразу, Щось зжовує, неначе слинить фразу (М. Бажан); Вона висмикнула дитину з рук Шмалька й почала її чукикати (С. Чорнобривець); Олексій Федотович чукав на руках малого Олеся (В. Речмедін); Вона то гуцала його, то плескала по круглих щоках руками (Панас Мирний); Взяла [Люба] дитину з невмілих рук молодиці і почала її гуцикати (М. Стельмах); Якийсь заводіяка, заграючи з молодою матір’ю, бере її пикатого синка і гецає на руках (Ю. Яновський).

ПІДСТРИ́БУВАТИ (трохи підніматися вгору від поштовхів, коливань тощо), ПІДСКА́КУВАТИ, ПІДПЛИ́ГУВАТИ, ПІДКИДА́ТИСЯ[ПІДКИ́ДУВАТИСЯ], ПІДЛІТА́ТИ, ПЛИГА́ТИрідше,ГЕ́ЦАТИ[ГИ́ЦАТИрідше]розм.,ПІДВЕРГА́ТИСЯдіал. - Док.: підстрибну́ти, підско́чити, підплигну́ти, плигну́ти[плигону́ти], підки́нутися, підлеті́ти, підвергнутися[підвергтися]. Колишеться візок з боку на бік, підстрибують колеса на лісовій дорозі (А. Хижняк); Човник мчить тебе між очеретами, попід вербами летить, просмолений, аж носа задер, аж підскакує на воді... (О. Гончар); Папери, ніби поранені пташки, тріпотіли, підплигували на вітрі, намагаючись злетіти зі столу (С. Добровольський); Човен мій від бурі хилитається, Чи гребінь хвилі, чи безодня - не питається. Одно підкидається, одно підкидається... (П. Тичина); На задньому.. сидінні товкся й підлітав вище од шофера худенький Анрі-Жак (Ю. Яновський); Мати носить воду, а Орися віджимає, коралове намисто з побрязкуванням плигає на грудях (Григорій Тютюнник); Дві машини.., гецаючи на грудках та об’їжджаючи глибокі вибоїни, наближаються до радгоспу (В. Козаченко); Леон аж підвергся на кріслі (І. Франко).