-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив герува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   геру́ймо
2 особа геру́й геру́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа герува́тиму герува́тимемо, герува́тимем
2 особа герува́тимеш герува́тимете
3 особа герува́тиме герува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа геру́ю геру́ємо, геру́єм
2 особа геру́єш геру́єте
3 особа геру́є геру́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
геру́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. герува́в герува́ли
жін. р. герува́ла
сер. р. герува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
герува́вши

Словник синонімів

ВИМАГА́ТИщо, чого (настирливо просити що-небудь у когось, добиватися чогось), ДОМАГА́ТИСЯчого,ПРА́ВИТИ, ВИПРАВЛЯ́ТИщо, розм.,ГАРУВА́ТИ[ГЕРУВА́ТИ][ГИРУВА́ТИ]заст.,ГИ́ЛИТИдіал. - Док.: ви́могтирідшедомогти́ся, ви́правити. Тітка почала вимагати платню за куток (О. Донченко); З усіх усюд неслися чутки, що.. не жнуть панського хліба, домагаються більшої ціни (А. Головко); - То ти, Василю, вже все поле зори Созоненку, а потім прав плату, - безневинно сказав Степан Кушнір (М. Стельмах); Приїхав становий.. і буде виправляти недоплат податі (І. Нечуй-Левицький).
ПРАЦЮВА́ТИ (затрачаючи фізичну й розумову енергію, брати участь у створенні матеріальних і духовних цінностей),ПРАЦЮВА́ТИСЯзаст.; ТРУДИ́ТИСЯ, ШТУРМУВА́ТИщо, ТРУЖДА́ТИСЯзаст. (старанно, наполегливо); РОБИ́ТИ (перев. про фізичну працю); ПРІ́ТИрозм.,ПОТІ́ТИрозм.,МОЗО́ЛИТИСЯрозм.,ГАРУВА́ТИ[ГЕРУВА́ТИ][ГИРУВА́ТИ]заст.,КРЯ́ЖИТИдіал.,УВИХА́ТИСЯ[ВВИХА́ТИСЯ]діал. (важко, напружено, без відпочинку); ДБА́ТИрозм. (перев. заробляючи). Чесно трудиться Порфир. Ревно працює сам, не дає лінуватися і своєму підручному (О. Гончар); І молодий, що тільки перший рік учителює, вчитель і сторож Кирило Криворукий працюються з усієї сили (Б. Грінченко); - Доведеться їхати до Києва. Там штурмуватиму свою тему (П. Автомонов); Заверховодили пани Польські в Гетьманському, як у себе на царстві.. І все кругом мовчало, терпіло, слухало й робило (Панас Мирний); - Дивлюся, а серед них [бандитів] Мартин, синок нашого сільського дуки, а я в нього з самого дитинства у наймах прів (Ю. Збанацький); Се певно якась учителька, що мозолиться цілу днину з дітьми (О. Кобилянська); Гарував [Матвій] день повз день і запрацьовані гроші складав в дерев’яну скриньку під ліжком (Мирослав Ірчан); Коло худоби треба ходити і день і ніч, а ви будете доста мати на своїй голові, хоч би Сава й як ураз із вами увихався (О. Кобилянська); [Тірца:] А ти будуй нову для себе хату, не на могилу, на оселю дбай, щоб не була чужою в ріднім краю (Леся Українка).
ПРЯМУВА́ТИ (іти, їхати в певному напрямку, перев. прямо), ПРОСТУВА́ТИ, ПОСУВА́ТИСЯ, ВЕРСТА́ТИіз сл. шлях, дорогу, путь, ПРОХО́ДИТИ, ПРА́ВИТИтакожіз сл. шлях, дорогу, путь, ПРА́ВИТИСЯрозм.,ПРАВУВА́ТИрозм.,ПРЯМЦЮВА́ТИрозм.,ПРОШКУВА́ТИрозм.,ПАНЯ́ТИрозм.,ПРЯМУВА́ТИСЯрозм.,ГАРУВА́ТИ[ГЕРУВА́ТИ][ГИРУВА́ТИ]заст.,ПРОСТА́ТИдіал.,ПРОСТЯГА́ТИСЯдіал.Вона і незчулась, як опинилась надворі, на стежці і пішла тихою ходою через парк, прямуючи до вокзалу (І. Нечуй-Левицький); Через кілометр дорога, минаючи Гребенище, поверне на південь.. Вершники прямували туди (Р. Андріяшик); Ми поволі простували звивистими міськими вуличками (Є. Гуцало); Бійці йшли на лижах парами, швидко посуваючись уперед (Я. Качура); Йди направо, я наліво Шлях верстатиму в тумані (І. Франко); Курною дорогою проходили до селища Шіхова робітники (О. Донченко); Максим правив до галяви (М. Стельмах); Біля містка внизу, на косі.. річки, розташувалися подорожні, що теж правляться до Золотоноші (І. Ле); Савочка правував у вуличку під горою (Ю. Мушкетик); І не куди їде він, а до них у ворота прямцює (А. Свидницький); Мирослав уже запримітив її, уже збуджено й радісно загорілися його очі, вже він прошкує до неї (Є. Куртяк); Паняй кожний, кому куди треба (Ю. Смолич); А за дорогу не турбуйся, До пекла навпростець прямуйся Пішком, - не треба і коня (І. Котляревський); Гируємо аж у саму столицю Петербург (Т. Шевченко); Товариство На Січ прямувало І мене взяло з собою; І через Балкани Простали ми в Україну Вольними ногами (Т. Шевченко); - Я й піду собі з Богом, одійду від гріха без клопоту, - мовив Карпенко, простягаючись до воріт (Л Яновська).