ПОЄДИ́НОК (бій сам на сам між двома супротивниками, звичайно за викликом одного з них), ДВОБІ́Й, ЄДИНОБО́РСТВО, ОДНОБО́РСТВО, ГЕРЦЬуроч.,ГЕ́РЕЦЬ діал., ДВОБО́Р’Я діал.; ДУЕ́ЛЬ (бій за викликом одного з супротивників із застосуванням зброї). - Кожний шляхтич певно проштрикнув на своєму віку когось шаблею на поєдинках (І. Нечуй-Левицький); Замало стріл в моїм сагайдаку - А ворог наступає і сміється, Та я повинен виграти двобій (Д. Павличко); І зчепились вони в страшному єдиноборстві, схопили один одного за горло, смертельні, непримиренні вороги (І. Цюпа); Як же покидали козаки шаблі да взялись за запоясники, так у його й в душі похолонуло: не раз-бо в такому одноборстві падали перед їм обидва разом (П. Куліш); Он, в чорну хмару звівши срібні труби - Вершини сніжні, - грали вже Карпати, Мов сурмачі, що кликали на герць (М. Нагнибіда); [Долорес:] Він, як ще був пажем, то за інфанту викликав на герець одного принца крові (Леся Українка); Перед Фастовом польські пани випустили на двобор’я з Семеном одного найдужчого свого вояку на прізвище Колодієвський (збірник "Українські народні казки, легенди, анекдоти"); Невільник честі благородний, Не раз він бачив свій кінець, В дуелях гордий і холодний, Грудьми стрічаючи свинець (переклад В. Сосюри).