ГИДУВА́ТИ (відчувати огиду, відразу), БРИ́ДИТИСЯ, ГРЕ́БУВАТИ[ГРЕ́БАТИ], ГИ́ДИТИСЯдіал.,БРИ́ДИТИдіал.,ГЕ́РБУВАТИдіал.,ГАНЬБУВА́ТИдіал. - Я вже одвикла й од м’яса й навіть не можу його їсти, бо чогось гидую (І. Нечуй-Левицький); - Якщо не бридитесь, Нелю, то наллю вам до моєї чарки (Ірина Вільде); - Ви гребуєте нашими харчами. Звикли до фешенебельних ресторанів (О. Копиленко); [Степанида:] Милості просимо!.. Нашим гостюванням не гребайте! (М. Старицький); Він не міг перемогти себе, щоби сісти де-небудь у тоту нечисть та нехар, котрої гидився (І. Франко); Молодий суддя відкинув пропозицію з обуренням, підкупство бридило йому гірш усього (Н. Кобринська); Батенькового слова мені не гербувати (Словник Б. Грінченка); - Чого, мила, смуткуєш, чи моєю маткою ганьбуєш? (П. Чубинський).