-1-
дієслово недоконаного виду
(мрячити, імжити) [діал.]

Словник відмінків

Інфінітив ге́мзити
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа    
2 особа    
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа ге́мзитиме  
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа    
2 особа    
3 особа ге́мзить  
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
 
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р.    
жін. р.  
сер. р. ге́мзило
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
 

Словник синонімів

I. МРЯЧИ́ТИ (про густий дощ, мокрий сніг - падати дуже дрібними краплями), МЖИ́ЧИТИ[ІМЖИ́ЧИТИ], МЖИ́ТИ[ІМЖИ́ТИ], СЛЬОТИ́ТИрозм.,СІ́ЯТИрозм.,СІ́ЯТИСЯрозм.,ПОРОШИ́ТИрозм.,МИГИ́ЧИТИдіал.,ГЕ́МЗИТИдіал.Мрячив холодний дощик (П. Загребельний); Дрібно дощиком сікло, Мжичило із неба (Д. Павличко); - Он дивись! Я тільки подумав, і вже на них труситься брильянтова роса, неначе труситься порох або імжить сніжок (І. Нечуй-Левицький); Всю малину з’їдав вуйко [ведмідь] майже сам, і пізніше, коли наставали холодні дні, коли сльотило, він навідувався сюди (Є. Гуцало); Вже третю добу сіє на полонині дрібний мичкатий дощик (М. Коцюбинський); Дощ не припиняється, весь час сіється дрібний, одноманітний, холодний (Л. Первомайський); Темний вологий вечір. Порошить дрібний дощик (Я. Гримайло); І холодно було на ріллях чужих за плугом, за бороною осені пізньої, коли мигичить-мрячить з ранку до ночі... (А. Головко); -. Пам’ятаю, поганий був ранок: туман наліг на землю, ґемзило (М. Коцюбинський).