-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив гемблюва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   гемблю́ймо
2 особа гемблю́й гемблю́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа гемблюва́тиму гемблюва́тимемо, гемблюва́тимем
2 особа гемблюва́тимеш гемблюва́тимете
3 особа гемблюва́тиме гемблюва́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа гемблю́ю гемблю́ємо, гемблю́єм
2 особа гемблю́єш гемблю́єте
3 особа гемблю́є гемблю́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
гемблю́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. гемблюва́в гемблюва́ли
жін. р. гемблюва́ла
сер. р. гемблюва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
гемблюва́вши

Словник синонімів

СТРУГА́ТИ (знімати стружку з поверхні дерева рубанком), ВИСТРУ́ГУВАТИ, ОБСТРУ́ГУВАТИ, ГЕМБЛЮВА́ТИ[ГЕМБЕЛЮВА́ТИ]розм. - Док.: поструга́ти, ви́стругати, обструга́ти, ви́гемблювати. Тимко стояв біля верстата і рубанком завзято стругав дошку (О. Донченко); Електричний моторчик легко крутить млинок. І теслі не збивають рук, гемблюючи рубанками дошки (Ю. Мушкетик); Струже [майстер], гемблює, Шипом забива (Я. Щоголів).