-1-
дієслово недоконаного виду
[розм.]

Словник відмінків

Інфінітив гембелюва́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   гембелю́ймо
2 особа гембелю́й гембелю́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа гембелюва́тиму гембелюва́тимемо, гембелюва́тимем
2 особа гембелюва́тимеш гембелюва́тимете
3 особа гембелюва́тиме гембелюва́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа гембелю́ю гембелю́ємо, гембелю́єм
2 особа гембелю́єш гембелю́єте
3 особа гембелю́є гембелю́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
гембелю́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. гембелюва́в гембелюва́ли
жін. р. гембелюва́ла
сер. р. гембелюва́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
гембелюва́вши

Словник синонімів

СТРУГА́ТИ (знімати стружку з поверхні дерева рубанком), ВИСТРУ́ГУВАТИ, ОБСТРУ́ГУВАТИ, ГЕМБЛЮВА́ТИ[ГЕМБЕЛЮВА́ТИ]розм. - Док.: поструга́ти, ви́стругати, обструга́ти, ви́гемблювати. Тимко стояв біля верстата і рубанком завзято стругав дошку (О. Донченко); Електричний моторчик легко крутить млинок. І теслі не збивають рук, гемблюючи рубанками дошки (Ю. Мушкетик); Струже [майстер], гемблює, Шипом забива (Я. Щоголів).