-1-
іменник чоловічого роду, істота
[фам.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний гева́л гева́ли
родовий гева́ла гева́лів
давальний гева́лові, гева́лу гева́лам
знахідний гева́ла гева́лів
орудний гева́лом гева́лами
місцевий на/у гева́лові, гева́лі на/у гева́лах
кличний гева́ле гева́ли

Словник синонімів

ВАЙЛО́розм. (перев. зневажлива й лайлива назва неповороткої, незграбної людини), ТЮХТІ́Й, НЕЗГРА́БА, ЛА́НТУХ, ТЮЛЕ́НЬ, ВЕДМІ́ДЬ, БУРМИ́ЛО, МАМУ́ЛА, БАМБУ́ЛА, ОДОРО́БЛО[ОДОРО́БАЛО][ДОРО́БАЛО][ДОРО́БЛО], КЕ́НДЮХ, ОПУ́ДАЛО, ГЕВА́Л, ГЕРГЕ́ПАдіал.,ТОВПИ́ГАдіал.; МАКУ́ХА, КВА́ША, ЛЕМІ́ШКА, РОЗМАЗНЯ́, ТЮ́ТЯ, МАЧУ́ЛА, М’Я́ЛО, ГЛЕВТЯ́К (про незграбну й нерішучу, мляву людину); ТЕ́ЛЕПЕНЬ, ВАХЛА́К, ВАХЛА́Й, ПАТИ́КА, НЕЗДА́РА (про незграбну й малотямущу людину); МАРУ́ДА, МАРУ́ДНИК (про неповоротку й нудну людину); БЕ́ЛБАС[БЕ́ЛЬБАС], БАБА́К, БАЙБА́К, ХОМ’Я́К (про неповоротку й лінькувату людину); МУГИ́Р, МУГИРЯ́КА, ЗАМЛО́ (лайл. - про незграбну й грубу людину). Всі його товариші по роботі рухливі та спритні, один він вайло вайлом (Ю. Збанацький); - Ти не гордий, а тюхтій, - уже не дорікала, а сварила сестра (Є. Гуцало); Віднині Павло вже не буде таким незграбою перед найтоншими пориваннями її молодого серця (В. Кучер); Як це могло статися, що він досі не помічав, яка Ляля вродлива! А той лантух Василь, бач, помітив (П. Загребельний); Бойовита Мар’я останнім часом.. ремствувала на свого вусатого ведмедя (Я. Баш); От таким-то бурмилом у сільській роботі був і наш Іван Лінюх, і се була причина, що його не любили господарі (І. Франко); [Ліна:] Та йдіть-бо ви, мамула! (Я. Мамонтов); Сорокалітній, обважнілий, стягнений корсетом і неохайний бамбула з юхтово лисніючим обличчям (І. Волошин); - Хіба з отаким одороблом щось знайдеш? Тільки на вид велетень, а в ділі.. (Я. Баш); Не прийшов же отой одоробало... отой м’яло, вайло (І. Нечуй-Левицький); [Ледачий:] Ну, який же з мене кендюх? Сама шляхетна постать! (І. Карпенко-Карий); Олена зразу ж обізвала його і гавою,.. і опудалом, і паняком, і кендюхом (М. Стельмах); Щирі дитячі сльози чотирнадцятиріч-ного гевала чимало розважали обозників (Ю. Яновський); [Секлета Семенівна:] Ну за що ти мене образив гергепою? (М. Куліш); А вже товпига і та (Словник Б. Грінченка); Радивон по тім напустився на підлітків, зачав лаяти, ображати, надто старшого хлоп’яка - такий кевель, лентюга, телепень, макуха (К. Гордієнко); [Мотря:] Ну вже ж і парубок: кваша якась, а не парубок (М. Кропивницький); Я сердивсь, нарікав себе мазуном, лемішкою - ні, не помагає (М. Коцюбинський); Ніхто б не назвав її немною [неповороткою] й розмазнею, коли справа торкалася її роботи (Ю. Яновський); Адже кума, хвалити Бога, не тютя якась: в ту ж мить догадалася, що тут щось єсть (Марко Вовчок); [Степан:] Що ж: де жінка голова, там чоловік мачула (М. Кропивницький); - Лежить оце м’яло, оцей лежень, неначе колода!.. - було кричить він (І. Нечуй-Левицький); Коли б зачепитися вручну - то навряд чи цей глевтяк вирвався б з Юхимових жилавих рук (І. Ле); Було власними руками годує [мати] його, а він, телепень, тільки глита (О. Стороженко); Старий Жежеря тільки насміявся з вахлака, який втелющив собі в голову мрію стати його.. зятем (В. Речмедін); П’яне панство танцює хай, святкуючи свою дворянську усобну перемогу над вахлаєм (П. Тичина); Ну, й з тебе, патика, нічого не второпаєш (Словник Б. Грінченка); - Від війська вільний? - Не взяли, як бачите. - Ще би не бачити! Нездара з тебе! (І. Франко); Не облишив їх своєю увагою й куценький ченчик, тихоплав і маруда, отець Зосима (О. Ільченко); - А ти чого, белбас, сидиш в чотирьох стінах? (Панас Мирний); Бельбас, - приказував Сашко, - дурень кудлатий. Чорти тебе випхнули нагору (Ю. Яновський); Хто б сподівавсь, що Турн бабак? (І. Котляревський); Не хотів він уславитися, як простакуватий мугир, і стати знов посміховищем пана Потоцького (З. Тулуб); Він такий замло, поки дочвала, то й сонце зайде (Словник Б. Грінченка).
ДУ́РЕНЬ (розумово обмежений чоловік; лайливе слово), ДУРНИ́Й, ТУПИ́ЦЯрозм.,ТУПА́Крозм.,НЕДОТЕ́ПАрозм.,НЕТЯ́МАрозм.,НЕДО́У́МОКрозм.,НЕДО́У́Мрозм.рідше,ДУРИ́ЛОрозм.,ДУ́РНИКрозм.,ДУРНИ́ЛОрозм.,ТУМА́Нрозм.,КЕПрозм.,ТОВКА́Чрозм.,ПРОСТОРІ́КАрозм.,ЙО́ЛОПлайл.,БЕ́ВЗЕНЬлайл.,БЕВЗЬлайл.,ІДІО́Тлайл.,КРЕТИ́Нлайл.,БО́ВДУРлайл.,БЛА́ЗЕНЬлайл.,БЛАЗНЮ́Клайл.,БОВВА́Нлайл.,ДО́ВБНЯлайл.,ДОВБЕ́ШКАлайл.,ДОВБЕ́ХАлайл.,НА́ДОЛО́БЕНЬлайл.,ДУНДУ́Клайл.,БАРА́Нлайл.,ОСЕ́Ллайл.,ШЕЛЕ́ПАлайл.,ГЕВА́Лдіал.,ДУРАНДА́Сдіал.,ДУРБА́Ндіал.,ДУРБА́Сдіал.,ДУРБИ́ЛОдіал.,ШТУРПА́Кдіал.,ЛЕГЕЙДА́діал. - Іноді просто аж кортить відкрити очі тому дурневі і показати йому, який він тяжкий ідіот (Ірина Вільде); Невже він такий недотепа, тупиця, щоб вистоювати годинами в той час, коли інші працюють (І. Цюпа). - Нечулі, обмежені тупаки. Сліпі кроти. Не вміють вони підійти до дитини! (З. Тулуб); Нетяма, нічого гаразд не розміркує своїм овечим розумом (І. Нечуй-Левицький); - У нашому повіті немає жодної порядної людини. І розумних теж немає. Якісь недоумки, кретини (П. Кочура); Мудрому наш вік ціни не знає, А всі плоди його недоум пожинає (В. Мисик); - І що ти в голову собі забрав, куди ти мостишся, куди ти лізеш, дурило! (С. Васильченко); Мотика тільки зовні здавався дурником і блазнем. Насправді ж він добре знав, що робив (П. Колесник); - Облиш, бо кину! - аж задрижав Михайлик. - Дурнило! - стиха простогнала Рокса (О. Ільченко); "Певно, інші розумніші від мене. Їм вистачить раз прочитати та й уміють. А я йолоп і туман" (Лесь Мартович); Було б не кпити з Микити, бо Микита й сам кеп (прислів’я); - Та й дурень ти який, як бачу! - На те мені він відказав, - як хочеш, то й тебе, товкачу, Я поведу на той базар (Панас Мирний); - Сова має нам царювати? .. Оте головате опудало, ота криводзьоба просторіка (І. Франко); - Бевзні! нікчемники!.. Пеньки головаті! -закричить на остатку Мирон (Панас Мирний); Коли ж доводилося побороться За любу справу з бевзем тупоумним..- Він був мов кремінь - І перемагав (М. Рильський); Трударів, які насмілювалися критикувати начальство, Андрощук вважав бовдурами (М. Рудь); [Явдоха:] Геть, .. блазнюки, знов чортяка вас понаносила! .. (М. Кропивницький); - З університету вигнали, так він тепер хлопців туманить. - Мовчи, довбня (Григорій Тютюнник); - Ти б тільки подумала собі, порожня довбешко (В. Козаченко); - Це ти? А я думав, знову той Шульженків надолобень ходить ... (Я. Кочура); На просьби уважав не дуже: злий з сина був старий дундук (І. Котляревський); [Нартал:] Чому він їм не наступив на шиї? ото б то дякували!.. Барани! (Леся Українка); Осел ти і більше нічого. Дурень останній (М. Коцюбинський); [Омелько:] Та тут ще лист від панича. [Мартин:] Чого ж ти мовчиш? Давай мерщій, шелепа! (І. Карпенко-Карий); - Ану, гевали, з дороги. Тільки й знаєте зуби скалити та прізвиська давати (Ю. Збанацький); Старий дурандас і собі ув’язався за молодими та одчайдушними (Ю. Смолич); [Мефістофель:] Це що за збан? [Мавпій:] Який ти дурбан! Та це ж казан (переклад М. Лукаша); [Генерал:] Дурбас! Двох слів затямити не можеш! (Я. Мамонтов); Ананію на мить навіть шкода зробилося цього старого дурбила (Ю. Яновський); - Хомутовников - страхіття якесь! Просто опудало, штурпак, і більше нічого! (Олена Пчілка); - Розсудливий батько і сам би сього догадався, що дітям уже пора до школи, а такий легейда, як ти, може потішитися несподіванкою (І. Франко). - Пор. 2. божеві́льний, 3. божеві́льний.