-1-
дієслово недоконаного виду
[рідко]

Словник відмінків

Інфінітив гвозди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   гвозді́мо, гвозді́м
2 особа гвозди́ гвозді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа гвозди́тиму гвозди́тимемо, гвозди́тимем
2 особа гвозди́тимеш гвозди́тимете
3 особа гвозди́тиме гвозди́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа гвожджу́ гвоздимо́, гвозди́м
2 особа гвозди́ш гвоздите́
3 особа гвозди́ть гвоздя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
гвоздячи́*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. гвозди́в гвозди́ли
жін. р. гвозди́ла
сер. р. гвозди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
гвозди́вши

Словник синонімів

ВИМОВЛЯ́ТИ (передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином), ВИГОЛО́ШУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИрозм. рідко (виразно, роздільно); ГВОЗДИ́ТИрозм. рідко (впевнено, переконливо). - Док.: ви́мовити, ви́голосити, проговори́ти, відкарбува́ти, відчека́нити. Міністр.. відповідав тихо, трохи гаркавив, вимовляючи французькі слова (Ю. Яновський); Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (О. Гончар); І брат з братом обнялися і проговорили Слово тихої любові (Т. Шевченко); - Що таке війна, я знаю. Мабуть, не гірше, ніж ти, - карбуючи кожне коротке речення, заговорила Галина (О. Копиленко); - Демонстрацію ліквідовано,.. - сухо чеканить він (В. Собко).

Словник відмінків

Інфінітив гвозди́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   гвозді́мо, гвозді́м
2 особа гвозди́ гвозді́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа гвозди́тиму гвозди́тимемо, гвозди́тимем
2 особа гвозди́тимеш гвозди́тимете
3 особа гвозди́тиме гвозди́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа гвожджу́ гвоздимо́, гвозди́м
2 особа гвозди́ш гвоздите́
3 особа гвозди́ть гвоздя́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
гвоздячи́*
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. гвозди́в гвозди́ли
жін. р. гвозди́ла
сер. р. гвозди́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
гвозди́вши

Словник синонімів

ВИМОВЛЯ́ТИ (передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином), ВИГОЛО́ШУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИрозм. рідко (виразно, роздільно); ГВОЗДИ́ТИрозм. рідко (впевнено, переконливо). - Док.: ви́мовити, ви́голосити, проговори́ти, відкарбува́ти, відчека́нити. Міністр.. відповідав тихо, трохи гаркавив, вимовляючи французькі слова (Ю. Яновський); Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (О. Гончар); І брат з братом обнялися і проговорили Слово тихої любові (Т. Шевченко); - Що таке війна, я знаю. Мабуть, не гірше, ніж ти, - карбуючи кожне коротке речення, заговорила Галина (О. Копиленко); - Демонстрацію ліквідовано,.. - сухо чеканить він (В. Собко).