-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | гвозди́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | гвозді́мо, гвозді́м |
| 2 особа | гвозди́ | гвозді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | гвозди́тиму | гвозди́тимемо, гвозди́тимем |
| 2 особа | гвозди́тимеш | гвозди́тимете |
| 3 особа | гвозди́тиме | гвозди́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | гвожджу́ | гвоздимо́, гвозди́м |
| 2 особа | гвозди́ш | гвоздите́ |
| 3 особа | гвозди́ть | гвоздя́ть |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| гвоздячи́* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | гвозди́в | гвозди́ли |
| жін. р. | гвозди́ла |
| сер. р. | гвозди́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| гвозди́вши |
Словник синонімів
ВИМОВЛЯ́ТИ (передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином), ВИГОЛО́ШУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИ розм. рідко (виразно, роздільно); ГВОЗДИ́ТИ розм. рідко (впевнено, переконливо). - Док.: ви́мовити, ви́голосити, проговори́ти, відкарбува́ти, відчека́нити. Міністр.. відповідав тихо, трохи гаркавив, вимовляючи французькі слова (Ю. Яновський); Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (О. Гончар); І брат з братом обнялися і проговорили Слово тихої любові (Т. Шевченко); - Що таке війна, я знаю. Мабуть, не гірше, ніж ти, - карбуючи кожне коротке речення, заговорила Галина (О. Копиленко); - Демонстрацію ліквідовано,.. - сухо чеканить він (В. Собко).
Словник відмінків
| Інфінітив | гвозди́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | гвозді́мо, гвозді́м |
| 2 особа | гвозди́ | гвозді́ть |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | гвозди́тиму | гвозди́тимемо, гвозди́тимем |
| 2 особа | гвозди́тимеш | гвозди́тимете |
| 3 особа | гвозди́тиме | гвозди́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | гвожджу́ | гвоздимо́, гвозди́м |
| 2 особа | гвозди́ш | гвоздите́ |
| 3 особа | гвозди́ть | гвоздя́ть |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| гвоздячи́* |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | гвозди́в | гвозди́ли |
| жін. р. | гвозди́ла |
| сер. р. | гвозди́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| гвозди́вши |
Словник синонімів
ВИМОВЛЯ́ТИ (передавати голосом звуки, слова своєї або чужої мови; говорити певним чином), ВИГОЛО́ШУВАТИ, ПРОГОВО́РЮВАТИ, КАРБУВА́ТИ, ЧЕКА́НИТИ розм. рідко (виразно, роздільно); ГВОЗДИ́ТИ розм. рідко (впевнено, переконливо). - Док.: ви́мовити, ви́голосити, проговори́ти, відкарбува́ти, відчека́нити. Міністр.. відповідав тихо, трохи гаркавив, вимовляючи французькі слова (Ю. Яновський); Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (О. Гончар); І брат з братом обнялися і проговорили Слово тихої любові (Т. Шевченко); - Що таке війна, я знаю. Мабуть, не гірше, ніж ти, - карбуючи кожне коротке речення, заговорила Галина (О. Копиленко); - Демонстрацію ліквідовано,.. - сухо чеканить він (В. Собко).