-1-
дієслово недоконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив гарячи́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   гарячі́мо, гарячі́м
2 особа гарячи́ гарячі́ть
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа гарячи́тиму гарячи́тимемо, гарячи́тимем
2 особа гарячи́тимеш гарячи́тимете
3 особа гарячи́тиме гарячи́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа гарячу́ гарячимо́, гарячи́м
2 особа гарячи́ш гарячите́
3 особа гарячи́ть гаряча́ть
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
 
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. гарячи́в гарячи́ли
жін. р. гарячи́ла
сер. р. гарячи́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
гарячи́вши

Словник синонімів

ЗБУ́ДЖУВАТИ (викликати стан нервового піднесення, напруження), ХВИЛЮВА́ТИ, ПОДРА́ЗНЮВАТИ, ГАРЯЧИ́ТИпідсил.,РОЗПА́ЛЮВАТИпідсил.,РОЗГАРЯЧА́ТИпідсил.,РОЗГАРЯ́ЧУВАТИпідсил.,РОЗІГРІВА́ТИпідсил.,РОЗБУ́РХУВАТИпідсил.,ЗАРЯДЖА́ТИпідсил.,ЕЛЕКТРИЗУВА́ТИпідсил.,НАЕЛЕКТРИЗО́ВУВАТИпідсил.,П’ЯНИ́ТИпідсил.,ОП’ЯНЯ́ТИпідсил.,ОП’Я́НЮВАТИпідсил. рідше,СП’ЯНЯ́ТИпідсил.,ХМЕЛИ́ТИпідсил.,ПІДІГРІВА́ТИрозм.,РОЗЖЕ́ВРЮВАТИрозм.,РОЗЖА́РЮВАТИпідсил.розм.,ОБУДЖА́ТИ[ОБУЖА́ТИ]заст. - Док.: збуди́ти, схвилюва́ти, розхвилюва́ти, подразни́ти, розгарячи́ти, розпали́ти, розігрі́ти, заряди́ти, наелектризува́ти, оп’яни́ти, сп’яни́ти, захмели́ти, підігрі́ти, розже́врити, розжа́рити, обу́дити. По селу шугали найнеймовірніші чутки, збуджували і так схвильованих артільників і гнали їх до громадських стаєнь (Г. Епік); Ця подорож віщувала йому багато незвичайного, такого, що заразом і лякало і радісно хвилювало (Я. Качура); Тривожні вісті з позицій гарячили козацьку войовничу кров (А. Хорунжий); Його сухувата стриманість дражнила й розпалювала її більше, ніж коли б він пішов назустріч її заграванням (З. Тулуб); Разів з двадцять викрикує [гуцул] це "не дай си" з найдивнішими інтонаціями і електризує своєю екстазою і без того вже наелектризовану товпу (Г. Хоткевич); Проста й коротенька промова Криги наелектризувала моряків (М. Трублаїні); Слава нареченого п’янила її, запалювала кров, молоду, гарячу (З. Тулуб); - Ну й Льоня!.. Ну й молодчага!.. - чулися схвальні, підбадьорюючі вигуки. Вони підігрівали хлопця, додавали йому вправності (М. Ткач); - Я бачив, що якоїсь іскри треба, щоб душі їх розжеврить, запалить (І. Франко). - Пор. 2. дратува́ти, 1. хвилюва́ти.
КВА́ПИТИ (спонукати когось до швидкого виконання чого-небудь, до прискорення якоїсь дії), ПОКВА́ПЛЮВАТИ, ГАЛИ́ТИдіал.;ПІДГАНЯ́ТИ[ПІДГО́НИТИ], ПРИГАНЯ́ТИ[ПРИГО́НИТИ]розм.,ГАРЯЧИ́ТИрозм.,ПІДСТЬО́БУВАТИ[ПІДСТІБА́ТИ]розм.,ПІДХЛЬО́СТУВАТИ[ПІДХЛЬО́СКУВАТИ]розм.,НАГЛИ́ТИдіал. (змушувати швидше щось робити). - Док.: поква́пити, підігна́ти, пригна́ти, підстьобну́ти[підстібну́ти], підхльо́снути. Професор квапить асистентів, люто сварить операційну сестру, тримає на напнутих невидимих віжках весь персонал операційної (Ю. Мушкетик); - Чого ж замовк? - покваплював єпископ (О. Ільченко); Хіба, читателі, пождіте, Вгамуйтесь трохи, не галіте! (І. Котляревський); Гордій підганяв своїх: ну-ну, хлоп’ята. Мовляв, отакий ранок не згаяти б (А. Головко); - Поспішайся, поспішайся, Прісько! - підгонила її раз у раз Домаха (Л. Яновська); Галочка.. порається і усе поспіша, і усіх приганя, щоб швидше усе справляли (Г. Квітка-Основ’яненко); Він їхав до Хуста, а ззаду його підстьобували пожежа в Коропці, підпал у Вишньому Сарді (С. Скляренко); - Швидше там! - наглив Підпара (М. Коцюбинський).