-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | гарюва́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | гарю́ймо |
| 2 особа | гарю́й | гарю́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | гарюва́тиму | гарюва́тимемо, гарюва́тимем |
| 2 особа | гарюва́тимеш | гарюва́тимете |
| 3 особа | гарюва́тиме | гарюва́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | гарю́ю | гарю́ємо, гарю́єм |
| 2 особа | гарю́єш | гарю́єте |
| 3 особа | гарю́є | гарю́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| гарю́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | гарюва́в | гарюва́ли |
| жін. р. | гарюва́ла |
| сер. р. | гарюва́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| гарюва́вши |
Словник синонімів
ГРА́ТИСЯ (проводити час в іграх, забавах), БА́ВИТИСЯ, ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, ГРА́ТИ розм., ГУЛЯ́ТИ розм., ГУЛЯ́ТИСЯ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИСЯ розм. рідше, ГАРЮВА́ТИ діал. Йдуть малята гратись на лужок (В. Бичко); Була в мене одним одна менша сестра, але така вередлива та плаксива, що й гулять і бавитися з нею було не можна (І. Нечуй-Левицький); Я була дитина, Я гралася, забавлялась, А вона [мати] все в’яла (Т. Шевченко); З подругами ніколи не грала [Маруся] і вже.. до них і не виходила (Г. Квітка-Основ’яненко); Білі цуцики гуляють на соломі (М. Рильський); Партія дівчаток.. гулялася була на одшибі (А. Кримський); У сушарні.. Прибавлялись гайдуцькі синки (П. Воронько); На толоці пастухи.. Гарюють, борюкаються, як це й завжди водиться на пасьбі (А. Головко). - Пор. I. пустува́ти.
I. ПУСТУВА́ТИ (перев. про дітей - розважаючись, бавитися, гратися), БА́ЛУВАТИСЯ, ЗАБАВЛЯ́ТИСЯ, БЕШКЕТУВА́ТИ, ЖИРУВА́ТИ підсил., ДИТИ́НИТИСЯ розм., ДИТИНІ́ТИ розм., КАЗИ́ТИСЯ підсил. розм., ДУРІТИ підсил. розм., ШАЛІ́ТИ підсил. рідше, ГАРЮВА́ТИ підсил. діал., ТЛУМИ́ТИСЯ діал., ЗБИТКУВА́ТИ [ЗБИТКУВА́ТИСЯ] діал., ГАЙДАБУ́РИТИ діал. Зінька звикла.., щоб коло неї говорили, співали, щоб у хаті пустували та бавились діти (І. Нечуй-Левицький); Після цього ті учні, які найбільше кричать та балуються на перервах, зажурились (О. Донченко); Всі веселяться та забавляються, як кому припало до вподоби (І. Нечуй-Левицький); - Ми з братом жирували й розбили макітру з тістом (Григорій Тютюнник); Сміялися [хлопці] разом з усіма, співали, бігли в море, хлюпоталися там, обливалися водою, просто-таки казилися, немов маленькі (Ю. Збанацький); - Надвір шаліти! - гукнув старий (А. Свидницький); На толоці пастухи.. гарюють, борюкаються, як це й завжди водиться на пасьбі (А. Головко); Збігають [хлопчики] до моря, кидають у воду галькою, верещать, тлумляться (Р. Іваничук); - Ей, Влодзю, що з тебе буде? .. У школі збиткуєш, - підеш, небоже, гуси пасти (О. Маковей). - Пор. I. весели́тися, 1. гра́тися.