-1-
прізвище
* Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.

Словник відмінків

відмінок чол. р. множина
називний Гарт Га́рти
родовий Га́рта Га́ртів
давальний Га́ртові, Га́рту Га́ртам
знахідний Га́рта Га́ртів
орудний Га́ртом Га́ртами
місцевий при Га́ртові, Га́рті при Га́ртах
кличний Га́рте, Гарт Га́рти
-2-
іменник чоловічого роду
(гартування)

Словник відмінків

відмінок чол. р. множина
називний Гарт Га́рти
родовий Га́рта Га́ртів
давальний Га́ртові, Га́рту Га́ртам
знахідний Га́рта Га́ртів
орудний Га́ртом Га́ртами
місцевий при Га́ртові, Га́рті при Га́ртах
кличний Га́рте, Гарт Га́рти

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний гарт  
родовий га́рту  
давальний га́рту, га́ртові  
знахідний гарт  
орудний га́ртом  
місцевий на/у га́рті, по га́рту  
кличний га́рте*  

Словник фразеологізмів

да́ти (зада́ти, завда́ти) га́рту. 1. кому і без додатка. Дуже побити кого-небудь; жорстоко розправитися з ким-небудь. — Треба [конокрадів] живцем узяти та дати такого гарту, щоб острог їх живими взяв, та живими не випустив (Б. Грінченко); Ми з Толькою завдали таки доброго гарту Генці Климовському. Грали в російсько-японську війну: Генка був за японця, а ми — руські (Б. Антоненко-Давидович).

2. кому. Покарати, провчити кого-небудь за щось. — Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту! (А. Свидницький).

3. кому і без додатка. Дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь. Бач, спробував би їй хто 2 місяці не писати, задала б гарту… (Леся Українка).

4. чому. Дуже пошкодити, поламати, понівечити що-небудь. Лаврінові діти дали б їм [грушам] гарту (І. Нечуй-Левицький); Всього за один тиждень він дав гарту черевикам (З газети).

да́ти (зада́ти, завда́ти) га́рту. 1. кому і без додатка. Дуже побити кого-небудь; жорстоко розправитися з ким-небудь. — Треба [конокрадів] живцем узяти та дати такого гарту, щоб острог їх живими взяв, та живими не випустив (Б. Грінченко); Ми з Толькою завдали таки доброго гарту Генці Климовському. Грали в російсько-японську війну: Генка був за японця, а ми — руські (Б. Антоненко-Давидович).

2. кому. Покарати, провчити кого-небудь за щось. — Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту! (А. Свидницький).

3. кому і без додатка. Дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь. Бач, спробував би їй хто 2 місяці не писати, задала б гарту… (Леся Українка).

4. чому. Дуже пошкодити, поламати, понівечити що-небудь. Лаврінові діти дали б їм [грушам] гарту (І. Нечуй-Левицький); Всього за один тиждень він дав гарту черевикам (З газети).

да́ти (зада́ти, завда́ти) га́рту. 1. кому і без додатка. Дуже побити кого-небудь; жорстоко розправитися з ким-небудь. — Треба [конокрадів] живцем узяти та дати такого гарту, щоб острог їх живими взяв, та живими не випустив (Б. Грінченко); Ми з Толькою завдали таки доброго гарту Генці Климовському. Грали в російсько-японську війну: Генка був за японця, а ми — руські (Б. Антоненко-Давидович).

2. кому. Покарати, провчити кого-небудь за щось. — Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту! (А. Свидницький).

3. кому і без додатка. Дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь. Бач, спробував би їй хто 2 місяці не писати, задала б гарту… (Леся Українка).

4. чому. Дуже пошкодити, поламати, понівечити що-небудь. Лаврінові діти дали б їм [грушам] гарту (І. Нечуй-Левицький); Всього за один тиждень він дав гарту черевикам (З газети).

-3-
іменник чоловічого роду
(сплав)

Словник відмінків

відмінок чол. р. множина
називний Гарт Га́рти
родовий Га́рта Га́ртів
давальний Га́ртові, Га́рту Га́ртам
знахідний Га́рта Га́ртів
орудний Га́ртом Га́ртами
місцевий при Га́ртові, Га́рті при Га́ртах
кличний Га́рте, Гарт Га́рти

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний гарт  
родовий га́рту  
давальний га́рту, га́ртові  
знахідний гарт  
орудний га́ртом  
місцевий на/у га́рті, по га́рту  
кличний га́рте*  

Словник фразеологізмів

да́ти (зада́ти, завда́ти) га́рту. 1. кому і без додатка. Дуже побити кого-небудь; жорстоко розправитися з ким-небудь. — Треба [конокрадів] живцем узяти та дати такого гарту, щоб острог їх живими взяв, та живими не випустив (Б. Грінченко); Ми з Толькою завдали таки доброго гарту Генці Климовському. Грали в російсько-японську війну: Генка був за японця, а ми — руські (Б. Антоненко-Давидович).

2. кому. Покарати, провчити кого-небудь за щось. — Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту! (А. Свидницький).

3. кому і без додатка. Дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь. Бач, спробував би їй хто 2 місяці не писати, задала б гарту… (Леся Українка).

4. чому. Дуже пошкодити, поламати, понівечити що-небудь. Лаврінові діти дали б їм [грушам] гарту (І. Нечуй-Левицький); Всього за один тиждень він дав гарту черевикам (З газети).

да́ти (зада́ти, завда́ти) га́рту. 1. кому і без додатка. Дуже побити кого-небудь; жорстоко розправитися з ким-небудь. — Треба [конокрадів] живцем узяти та дати такого гарту, щоб острог їх живими взяв, та живими не випустив (Б. Грінченко); Ми з Толькою завдали таки доброго гарту Генці Климовському. Грали в російсько-японську війну: Генка був за японця, а ми — руські (Б. Антоненко-Давидович).

2. кому. Покарати, провчити кого-небудь за щось. — Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту! (А. Свидницький).

3. кому і без додатка. Дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь. Бач, спробував би їй хто 2 місяці не писати, задала б гарту… (Леся Українка).

4. чому. Дуже пошкодити, поламати, понівечити що-небудь. Лаврінові діти дали б їм [грушам] гарту (І. Нечуй-Левицький); Всього за один тиждень він дав гарту черевикам (З газети).

да́ти (зада́ти, завда́ти) га́рту. 1. кому і без додатка. Дуже побити кого-небудь; жорстоко розправитися з ким-небудь. — Треба [конокрадів] живцем узяти та дати такого гарту, щоб острог їх живими взяв, та живими не випустив (Б. Грінченко); Ми з Толькою завдали таки доброго гарту Генці Климовському. Грали в російсько-японську війну: Генка був за японця, а ми — руські (Б. Антоненко-Давидович).

2. кому. Покарати, провчити кого-небудь за щось. — Ви бушуєте, поки нема мого Антося, а хай-но приїде, то дасть він вам гарту! (А. Свидницький).

3. кому і без додатка. Дуже вилаяти, гостро покритикувати кого-небудь. Бач, спробував би їй хто 2 місяці не писати, задала б гарту… (Леся Українка).

4. чому. Дуже пошкодити, поламати, понівечити що-небудь. Лаврінові діти дали б їм [грушам] гарту (І. Нечуй-Левицький); Всього за один тиждень він дав гарту черевикам (З газети).

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний гарт  
родовий га́рту  
давальний га́рту, га́ртові  
знахідний гарт  
орудний га́ртом  
місцевий на/у га́рті, по га́рту  
кличний га́рте*