ВІ́ДЬМАзневажл., лайл. (про злу, сварливу або потворну жінку), МЕГЕ́РА, ЗЛЮ́КА, ГА́РПІЯ, ГАРГА́РАдіал.; БА́БА-ЯГА́, ЯГА́, КАРГА́ (перев. про стару); ФУ́РІЯ (перев. про розлючену). - Щасливий ти, Якове! - казав він, - щасливий! Он твоя? - сидить... тиха та мирна... А глянь на мою? Відьма... А все-таки я її люблю (Панас Мирний); Теща малювала-ся йому страшною мегерою (П. Загребельний); - А що ти робитимеш, коли султан тебе розлюбить через оцю гарпію? (З. Тулуб); - У тебе не хазяйка - баба-яга. Я заходив уже сьогодні. Вигнала (А. Головко); Недавно на другій женився, Та, бач, в рахунку помилився, Із жару в полом’я попав; Щоб од яги як одв’язаться, То мусив в військо записаться (І. Котляревський); - Що вона [бабка] говорить, клята карга! - змертвілими губами прохрипів сам до себе майор (Ю. Бедзик); Несподівано розчинилися двері й висока, чорна, якась довгобраза, довгорука, довгонога фурія влетіла в хату (Л. Яновська). - Пор. злю́ка.