-1-
іменник жіночого роду
(поєднання; милозвучність)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний гармо́нія гармо́нії
родовий гармо́нії гармо́ній
давальний гармо́нії гармо́ніям
знахідний гармо́нію гармо́нії
орудний гармо́нією гармо́ніями
місцевий на/у гармо́нії на/у гармо́ніях
кличний гармо́ніє* гармо́нії*

Словник синонімів

I. ГАРМО́НІЯ (взаємна відповідність якостей), ЗЛА́ГОДЖЕНІСТЬ, ПОГО́ДЖЕНІСТЬ, ЗЛА́ГОДА. За цим високим муром.. плоди достигали на деревах, як люди у спокійній старості. Це свідчило про велику гармонію, про погодженість у взаємовідносинах між людьми і природою (Ірина Вільде); На всьому лежала печать злагодженості, порядку, дбайливості (С. Добровольський); І самий сенс буття чи не в тому він, щоб.. жити у мудрій злагоді з природою..? (О. Гончар).
ГАРМО́НІЯ (приємне для слуху звучання), МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ЕВФОНІ́Я, БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬрідше,ДОБРОЗВУ́ЧНІСТЬзаст.Свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу (М. Коцюбинський); Етнографи всього світу сходяться на думці, що малоросійська пісня по своїй милозвучності, ліризму і діапазону дорівнює італійській пісні (Д. Бедзик); Для нього [Л. Вишеславського] важить співзвучність останніх слів вірша, збереження евфонії (з журналу); Вкраїнська мова своєю доброзвучністю займає одно з перших місць (може, третє або четверте) між усіма європейськими мовами (В. Самійленко).
ГАРМО́НІЯмуз. (гармонійне поєднання звуків), СПІВЗВУ́ЧЧЯ, КОНСОНА́НС. Він [Бетховен] чув лиш бунт німих стихій і з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії (М. Рильський); В багатокуплетних обробках [В. С. Косенка] кожен новий розділ (куплет) гармонізовано новими фактурними, ладо-гармонійними прийомами, нерідко дуже складними співзвуччями (з журналу); При паралельному поєднанні мелодичних ліній можливі не тільки паралелізми консонансів, а й дисонансів (з журналу).

Словник антонімів

ГАРМОНІЯ ДИСГАРМОНІЯ
Злагоджене звучання, приємне для слуху, співзвучність, милозвучність. Порушення гармонії, відсутність милозвучності, какофонія.
Гармонія душевна, задушевна, мила, незвичайна, повна, прекрасна, приємна, рівна, чарівна, чудова ~  дисгармонія жахлива, небувала, незвична, неймовірна, неприваблива, неприємна, яка ріже вуха. Звучала, лилася, неслася, чулася з будинку, із сцени, з лісу гармоніядисгармонія.
Вся природа з небом і землею, з водою, квітками, лісами і горами здавалася однією піснею, гармонією. Вона [Балабушиха] зачудувалася од такої несподіваної дисгармонії і глянула на Балабуху дуже сердито (I. Нечуй-Левицький).
Гармоніювати //гармонувати ~дисгармонувати //дисгармоніювати, гармонійний //гармонічний ~дисгармонійний, гармонійність ~дисгармонійність, гармонічно ~дисгармонічно
-2-
іменник жіночого роду
(інструмент)

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний гармо́нія гармо́нії
родовий гармо́нії гармо́ній
давальний гармо́нії гармо́ніям
знахідний гармо́нію гармо́нії
орудний гармо́нією гармо́ніями
місцевий на/у гармо́нії на/у гармо́ніях
кличний гармо́ніє* гармо́нії*

Словник синонімів

I. ГАРМО́НІЯ (взаємна відповідність якостей), ЗЛА́ГОДЖЕНІСТЬ, ПОГО́ДЖЕНІСТЬ, ЗЛА́ГОДА. За цим високим муром.. плоди достигали на деревах, як люди у спокійній старості. Це свідчило про велику гармонію, про погодженість у взаємовідносинах між людьми і природою (Ірина Вільде); На всьому лежала печать злагодженості, порядку, дбайливості (С. Добровольський); І самий сенс буття чи не в тому він, щоб.. жити у мудрій злагоді з природою..? (О. Гончар).
ГАРМО́НІЯ (приємне для слуху звучання), МИЛОЗВУ́ЧНІСТЬ, ЕВФОНІ́Я, БЛАГОЗВУ́ЧНІСТЬрідше,ДОБРОЗВУ́ЧНІСТЬзаст.Свіже повітря виповнилось чудовою гармонією пташиного співу (М. Коцюбинський); Етнографи всього світу сходяться на думці, що малоросійська пісня по своїй милозвучності, ліризму і діапазону дорівнює італійській пісні (Д. Бедзик); Для нього [Л. Вишеславського] важить співзвучність останніх слів вірша, збереження евфонії (з журналу); Вкраїнська мова своєю доброзвучністю займає одно з перших місць (може, третє або четверте) між усіма європейськими мовами (В. Самійленко).
ГАРМО́НІЯмуз. (гармонійне поєднання звуків), СПІВЗВУ́ЧЧЯ, КОНСОНА́НС. Він [Бетховен] чув лиш бунт німих стихій і з них, у пінній пристрасті своїй, Складав гармонії (М. Рильський); В багатокуплетних обробках [В. С. Косенка] кожен новий розділ (куплет) гармонізовано новими фактурними, ладо-гармонійними прийомами, нерідко дуже складними співзвуччями (з журналу); При паралельному поєднанні мелодичних ліній можливі не тільки паралелізми консонансів, а й дисонансів (з журналу).

Словник антонімів

ГАРМОНІЯ ДИСГАРМОНІЯ
Злагоджене звучання, приємне для слуху, співзвучність, милозвучність. Порушення гармонії, відсутність милозвучності, какофонія.
Гармонія душевна, задушевна, мила, незвичайна, повна, прекрасна, приємна, рівна, чарівна, чудова ~  дисгармонія жахлива, небувала, незвична, неймовірна, неприваблива, неприємна, яка ріже вуха. Звучала, лилася, неслася, чулася з будинку, із сцени, з лісу гармоніядисгармонія.
Вся природа з небом і землею, з водою, квітками, лісами і горами здавалася однією піснею, гармонією. Вона [Балабушиха] зачудувалася од такої несподіваної дисгармонії і глянула на Балабуху дуже сердито (I. Нечуй-Левицький).
Гармоніювати //гармонувати ~дисгармонувати //дисгармоніювати, гармонійний //гармонічний ~дисгармонійний, гармонійність ~дисгармонійність, гармонічно ~дисгармонічно

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний гармо́нія гармо́нії
родовий гармо́нії гармо́ній
давальний гармо́нії гармо́ніям
знахідний гармо́нію гармо́нії
орудний гармо́нією гармо́ніями
місцевий на/у гармо́нії на/у гармо́ніях
кличний гармо́ніє* гармо́нії*

Словник синонімів

II. ГАРМО́НІЯ (музичний інструмент), ГАРМО́НІКА, ГАРМО́НЬрозм.рідко;ДВОРЯ́ДКА (з двома рядами клавіш). Коли зовсім смеркло, на вулиці розкотисто заграла гармонія (О. Копиленко); Він нам пісеньку нехитру Грав на гармоніці (Л. Первомайський); На всі лади заливалась голосиста гармонь (О. Гончар); Чорна дворядка, оздоблена металевими й перламутровими інкрустаціями, звично лежала на спині [Луки] (І. Кириленко).