гармонійний 1 значення
-1-
прикметник
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина | ||
| чол. р. | жін. р. | сер. р. | ||
| називний | гармоні́йний | гармоні́йна | гармоні́йне | гармоні́йні |
| родовий | гармоні́йного | гармоні́йної | гармоні́йного | гармоні́йних |
| давальний | гармоні́йному | гармоні́йній | гармоні́йному | гармоні́йним |
| знахідний | гармоні́йний, гармоні́йного | гармоні́йну | гармоні́йне | гармоні́йні, гармоні́йних |
| орудний | гармоні́йним | гармоні́йною | гармоні́йним | гармоні́йними |
| місцевий | на/у гармоні́йному, гармоні́йнім | на/у гармоні́йній | на/у гармоні́йному, гармоні́йнім | на/у гармоні́йних |
Словник синонімів
Словник антонімів
| ГАРМОНІЯ | ДИСГАРМОНІЯ |
| Злагоджене звучання, приємне для слуху, співзвучність, милозвучність. | Порушення гармонії, відсутність милозвучності, какофонія. |
| Гармонія душевна, задушевна, мила, незвичайна, повна, прекрасна, приємна, рівна, чарівна, чудова ~ дисгармонія жахлива, небувала, незвична, неймовірна, неприваблива, неприємна, яка ріже вуха. Звучала, лилася, неслася, чулася з будинку, із сцени, з лісу гармонія ~ дисгармонія. | |
| Вся природа з небом і землею, з водою, квітками, лісами і горами здавалася однією піснею, гармонією. Вона [Балабушиха] зачудувалася од такої несподіваної дисгармонії і глянула на Балабуху дуже сердито (I. Нечуй-Левицький). | |
| Гармоніювати //гармонувати ~дисгармонувати //дисгармоніювати, гармонійний //гармонічний ~дисгармонійний, гармонійність ~дисгармонійність, гармонічно ~дисгармонічно | |