-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив гармонізува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   гармонізу́ймо
2 особа гармонізу́й гармонізу́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа гармонізува́тиму гармонізува́тимемо, гармонізува́тимем
2 особа гармонізува́тимеш гармонізува́тимете
3 особа гармонізува́тиме гармонізува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа гармонізу́ю гармонізу́ємо, гармонізу́єм
2 особа гармонізу́єш гармонізу́єте
3 особа гармонізу́є гармонізу́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
гармонізу́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. гармонізува́в гармонізува́ли
жін. р. гармонізува́ла
сер. р. гармонізува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
гармонізо́ваний
Безособова форма
гармонізо́вано
Дієприслівник
гармонізува́вши

Словник синонімів

ГАРМОНУВА́ТИ (гармонійно поєднуватися з чим-небудь), ГАРМОНІЮВА́ТИ, ГАРМОНІЗУВА́ТИрідше;ВПИ́СУВАТИСЯ[УПИ́СУВАТИСЯ] (відповідати оточенню). І море, і поле, і небо - все велично гармонувало між собою (О. Гончар); Темно-русяве волосся прекрасно гармоніювало з її білим матовим лицем і темно-голубими очима (Н. Кобринська); Вода на лотоках поміж камінням шуміла неголосно й поетично й гармонізувала з тихим вечором, з ясними зорями (І. Нечуй-Левицький); Статуя вписувалась у нависле хмаровиння саду, була його душею (М. Рудь). - Пор. 1. ли́чити.