-1-
дієслово недоконаного і доконаного виду

Словник відмінків

Інфінітив гармонува́ти
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   гармону́ймо
2 особа гармону́й гармону́йте
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа гармонува́тиму гармонува́тимемо, гармонува́тимем
2 особа гармонува́тимеш гармонува́тимете
3 особа гармонува́тиме гармонува́тимуть
ТЕПЕРІШНІЙ (МАЙБУТНІЙ) ЧАС
1 особа гармону́ю гармону́ємо, гармону́єм
2 особа гармону́єш гармону́єте
3 особа гармону́є гармону́ють
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
гармону́ючи
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. гармонува́в гармонува́ли
жін. р. гармонува́ла
сер. р. гармонува́ло
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
гармонува́вши

Словник синонімів

ГАРМОНУВА́ТИ (гармонійно поєднуватися з чим-небудь), ГАРМОНІЮВА́ТИ, ГАРМОНІЗУВА́ТИрідше;ВПИ́СУВАТИСЯ[УПИ́СУВАТИСЯ] (відповідати оточенню). І море, і поле, і небо - все велично гармонувало між собою (О. Гончар); Темно-русяве волосся прекрасно гармоніювало з її білим матовим лицем і темно-голубими очима (Н. Кобринська); Вода на лотоках поміж камінням шуміла неголосно й поетично й гармонізувала з тихим вечором, з ясними зорями (І. Нечуй-Левицький); Статуя вписувалась у нависле хмаровиння саду, була його душею (М. Рудь). - Пор. 1. ли́чити.
ЛИ́ЧИТИкому що, до чого (гармонувати із зовнішністю), ПАСУВА́ТИкому що, до чого,ПІДХО́ДИТИкому що, до чого, ДО ЛИЦЯ́[БУ́ТИ ДО ЛИЦЯ́]кому що, у чому,ПРИСТАВА́ТИкому що, до чого, розм.,ЛО́ВКОкому в чому, розм.,ІТИ́[ЙТИ́]кому що, до чого,розм.,ІТИ́СЯ[ЙТИ́СЯ]кому, до кого-чого, рідко,ЛИЦЮВА́ТИкому що, до чого, діал.,ПРИПАДА́ТИ (перев. зі сл. до лиця, до виду), ПРИХО́ДИТИСЯдо кого-чого. - Док.: приста́ти, припа́сти, прийти́ся. Мар’яна.. через якусь хвилину виходить.. в червоній блузці й терновій хустині, яка так личить до її смаглявого обличчя і розгонистих чорних брів (М. Стельмах); Штани світло-бузкового кольору, добре відпрасовані, до них пасує відкрита блакитна сорочка (В. Собко); До смаглявої шкіри її обличчя, світло-каштанової коси та глибоких сірих очей підходила синя клітчаста сукня (О. Гуреїв); Килина приміряла одну кофтину, другу, а третя, здалось, і справді їй до лиця (Є. Гуцало); Богаза була убрана в блакитне, як небо, шовкове убрання, котре надзвичайно приставало до її чорнихочей (І. Нечуй-Левицький); Вийми, мамо, хустку мені з скрині.. Кажуть, мені ловко в тій хустині (Л. Забашта); [Ганя:] Дідусю, дідусю... [Макар:] Що? [Ганя:] Як мені в цій сукні? Іде? (О. Корнійчук); Невисокого росту, круглолиця, чорнява, наряджена у чорне оксамитне плаття, котре так ішлося до її білого, як сніг, тіла, вона, наче лілія серед пучка квіток, виділялась серед своїх товаришок (Панас Мирний); Вона була ще в жалобній сукні, хоч її рум’яні лиця і палкі, на всі боки стріляючі очі зовсім якось не лицювали до тої жалоби (І. Франко); На голові коробка велика (їй, бачте, до лиця припадає..), шовковою хусткою повив’язана, лисніє і міниться (Дніпрова Чайка); Костюм Петимка хоч виглядав довгим і бахматим на Маркові, але загалом прийшовся (М. Трублаїні). - Пор. гармонува́ти.

Словник антонімів

ГАРМОНІЯ ДИСГАРМОНІЯ
Злагоджене звучання, приємне для слуху, співзвучність, милозвучність. Порушення гармонії, відсутність милозвучності, какофонія.
Гармонія душевна, задушевна, мила, незвичайна, повна, прекрасна, приємна, рівна, чарівна, чудова ~  дисгармонія жахлива, небувала, незвична, неймовірна, неприваблива, неприємна, яка ріже вуха. Звучала, лилася, неслася, чулася з будинку, із сцени, з лісу гармоніядисгармонія.
Вся природа з небом і землею, з водою, квітками, лісами і горами здавалася однією піснею, гармонією. Вона [Балабушиха] зачудувалася од такої несподіваної дисгармонії і глянула на Балабуху дуже сердито (I. Нечуй-Левицький).
Гармоніювати //гармонувати ~дисгармонувати //дисгармоніювати, гармонійний //гармонічний ~дисгармонійний, гармонійність ~дисгармонійність, гармонічно ~дисгармонічно