-1-
іменник чоловічого роду, істота
Словник відмінків
| відмінок | однина | множина |
| називний | гарма́тник | гарма́тники |
| родовий | гарма́тника | гарма́тників |
| давальний | гарма́тникові, гарма́тнику | гарма́тникам |
| знахідний | гарма́тника | гарма́тників |
| орудний | гарма́тником | гарма́тниками |
| місцевий | на/у гарма́тникові, гарма́тнику | на/у гарма́тниках |
| кличний | гарма́тнику | гарма́тники |
Словник синонімів
АРТИЛЕРИ́СТ (військовослужбовець, що обслуговує вогнепальну зброю для ураження противника з далекої відстані), ГАРМА́ТНИК, ГАРМА́Ш розм., ВОГНЕВИ́К розм., БАТАРЕ́ЄЦЬ розм., БОМБАРДИ́Р заст., ПУШКА́Р заст.; КАНОНІ́Р іст.; КОМЕНДО́Р (морський артилерист). Артилеристи з веселим перегуком тягнули вперед гармати (О. Гончар); Поважно пробігла остання гармата за восьмериком коней, і за нею стомлений гарматник поспішав (Ю. Яновський); Гармаші по сонцю золотому Звозили гармати для салюту (І. Нехода); Клопочуться біля гармат вогневики. Обчислювачі уточнюють дані (з газети); Ось тут стояли на смерть батарейці (І. Цюпа); Покликне Сомко на своїх козаків: - До шику! До лави! Пушкарі, риштуйте гармати (П. Куліш); Професор Ф. Рубо змалював у панорамі "Оборона Севастополя" каноніра Авер’яна Лагутіна (В. Кучер); Микола Панасюк досконало опанував професію першого комендора гармати (П. Автомонов).