-1-
іменник середнього роду, істота
(жар) [діал.]

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний га́риво  
родовий га́рива  
давальний га́риву  
знахідний га́риво  
орудний га́ривом  
місцевий на/у га́риві  
кличний га́риво*  

Словник синонімів

ГАР (перегорілі часточки чого-небудь; що-небудь згоріле), ЗГАР, ПЕРЕГА́Р, ГОРІ́ЛЕ, ПА́ЛЕНЕ, ЗГА́РЯТИНАрідко,ПА́ЛЯТИНАрозм.,СМА́ЛЯТИНАрозм.,ГА́РИВОдіал.Гаром звідкись потягло - чи не пожежа (О. Гончар); Я бачу той далекий світ І ті шляхи за триста літ, Повиті тирсою і згаром, Побиті й палені пожаром (А. Малишко); Вже майже біля шкільного городу рилися в землі екскаватори.., чаділи їдким перегаром (Ю. Збанацький); Гостро пахло горілим, чад ще тримався в повітрі (А. Дімаров); Завжди пахло [в хаті] димом і чимсь паленим (С. Чорнобривець); Ліс став червоний, неначе пекло; згарятина та смалятина забивала дух (І. Нечуй-Левицький); Загриміло знову на заході, й повіяло не дощовою свіжістю, а гаривом спустошливої війни (В. Логвиненко).