-1-
іменник чоловічого роду, істота

Словник відмінків

відмінок однина множина
називний гара́нт гара́нти
родовий гара́нта гара́нтів
давальний гара́нтові, гара́нту гара́нтам
знахідний гара́нта гара́нтів
орудний гара́нтом гара́нтами
місцевий на/у гара́нтові, гара́нті на/у гара́нтах
кличний гара́нте гара́нти

Словник синонімів

ПОРУ́ЧНИК (той, хто ручиться за когось, гарантує щось), ГАРА́НТспец., ПОРУЧИ́ТЕЛЬкнижн.Довелося [панові Бжеському] поставити двох поручників у тому, що кара буде сплачена протягом місяця (З. Тулуб); Лихо, коли за лихого поруку дає поручитель (переклад Бориса Тена).