-1-
дієслово недоконаного виду
[діал.]

Словник відмінків

Інфінітив ганьби́тися, ганьби́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ганьбі́мося, ганьбі́мось, ганьбі́мся
2 особа ганьби́ся, ганьби́сь ганьбі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ганьби́тимуся, ганьби́тимусь ганьби́тимемося, ганьби́тимемось, ганьби́тимемся
2 особа ганьби́тимешся ганьби́тиметеся, ганьби́тиметесь
3 особа ганьби́тиметься ганьби́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ганьблю́ся, ганьблю́сь ганьбимо́ся, ганьбимо́сь, ганьби́мся
2 особа ганьби́шся ганьбите́ся, ганьбите́сь
3 особа ганьби́ться ганьбля́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ганьблячи́сь
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ганьби́вся, ганьби́всь ганьби́лися, ганьби́лись
жін. р. ганьби́лася, ганьби́лась
сер. р. ганьби́лося, ганьби́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ганьби́вшись

Словник синонімів

СОРО́МИТИСЯ (відчувати сором, незручність перед ким-небудь за когось, щось), СТИДИ́ТИСЯ, СТИДА́ТИСЯрозм., ЧЕРВОНІ́ТИ, СО́ВІСТИТИСЯрозм., СТРАМИ́ТИСЯрозм., СРАМИ́ТИСЯзаст., УСТИДА́ТИСЯ[ВСТИДА́ТИСЯ]розм., ВАРУВА́ТИСЯрозм., ГАНЬБИ́ТИСЯдіал. - Док.: засоро́митися, посоро́митися, постиди́тися, постида́тися, поганьби́тися. [Оленка:] Я ж тебе люблю, несамовито люблю, люблю й не соромлюсь говорити перед людьми (І. Нечуй-Левицький); Вона ніби не слухає, соромиться, відвертається; він хапає її за руку (Н. Кобринська); Твоїм буть братом не стиджуся (І. Котляревський); - А може, пішов би з нею?Щось пошептав би коло вуха.. - Роман знову червоніє, а Юрко з перебільшеною жалістю зітхає (М. Стельмах); Навіть не впійманий [у садку], ..я совістився глянути бабі Держикраїсі в очі (П. Загребельний); - Страмилися б видурювати в хлопця останнє, що є! (О. Гончар); - Я невстидаюсь сліз, пролитих стиха За молодих надій (Уляна Кравченко); Бачу, хоче щось оповістити і варується (Марко Вовчок). - Пор. збенте́житися, розгуби́тися.

Словник відмінків

Інфінітив ганьби́тися, ганьби́тись
  однина множина
Наказовий спосіб
1 особа   ганьбі́мося, ганьбі́мось, ганьбі́мся
2 особа ганьби́ся, ганьби́сь ганьбі́ться
МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа ганьби́тимуся, ганьби́тимусь ганьби́тимемося, ганьби́тимемось, ганьби́тимемся
2 особа ганьби́тимешся ганьби́тиметеся, ганьби́тиметесь
3 особа ганьби́тиметься ганьби́тимуться
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС
1 особа ганьблю́ся, ганьблю́сь ганьбимо́ся, ганьбимо́сь, ганьби́мся
2 особа ганьби́шся ганьбите́ся, ганьбите́сь
3 особа ганьби́ться ганьбля́ться
Активний дієприкметник
 
Дієприслівник
ганьблячи́сь
МИНУЛИЙ ЧАС
чол. р. ганьби́вся, ганьби́всь ганьби́лися, ганьби́лись
жін. р. ганьби́лася, ганьби́лась
сер. р. ганьби́лося, ганьби́лось
Активний дієприкметник
 
Пасивний дієприкметник
 
Безособова форма
 
Дієприслівник
ганьби́вшись

Словник синонімів

СОРО́МИТИСЯ (відчувати сором, незручність перед ким-небудь за когось, щось), СТИДИ́ТИСЯ, СТИДА́ТИСЯрозм., ЧЕРВОНІ́ТИ, СО́ВІСТИТИСЯрозм., СТРАМИ́ТИСЯрозм., СРАМИ́ТИСЯзаст., УСТИДА́ТИСЯ[ВСТИДА́ТИСЯ]розм., ВАРУВА́ТИСЯрозм., ГАНЬБИ́ТИСЯдіал. - Док.: засоро́митися, посоро́митися, постиди́тися, постида́тися, поганьби́тися. [Оленка:] Я ж тебе люблю, несамовито люблю, люблю й не соромлюсь говорити перед людьми (І. Нечуй-Левицький); Вона ніби не слухає, соромиться, відвертається; він хапає її за руку (Н. Кобринська); Твоїм буть братом не стиджуся (І. Котляревський); - А може, пішов би з нею?Щось пошептав би коло вуха.. - Роман знову червоніє, а Юрко з перебільшеною жалістю зітхає (М. Стельмах); Навіть не впійманий [у садку], ..я совістився глянути бабі Держикраїсі в очі (П. Загребельний); - Страмилися б видурювати в хлопця останнє, що є! (О. Гончар); - Я невстидаюсь сліз, пролитих стиха За молодих надій (Уляна Кравченко); Бачу, хоче щось оповістити і варується (Марко Вовчок). - Пор. збенте́житися, розгуби́тися.