-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | гамува́ти |
| | однина | множина |
| Наказовий спосіб |
| 1 особа | | гаму́ймо |
| 2 особа | гаму́й | гаму́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС |
| 1 особа | гамува́тиму | гамува́тимемо, гамува́тимем |
| 2 особа | гамува́тимеш | гамува́тимете |
| 3 особа | гамува́тиме | гамува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС |
| 1 особа | гаму́ю | гаму́ємо, гаму́єм |
| 2 особа | гаму́єш | гаму́єте |
| 3 особа | гаму́є | гаму́ють |
| Активний дієприкметник |
| |
| Дієприслівник |
| гаму́ючи |
| МИНУЛИЙ ЧАС |
| чол. р. | гамува́в | гамува́ли |
| жін. р. | гамува́ла |
| сер. р. | гамува́ло |
| Активний дієприкметник |
| |
| Пасивний дієприкметник |
| |
| Безособова форма |
| |
| Дієприслівник |
| гамува́вши |
Словник синонімів
ЗАСПОКО́ЇТИ (заглушити, розвіяти чий-небудь неспокій, тривогу, хвилювання і т. ін.), УТІ́ШИТИ [ВТІ́ШИТИ], УТИХОМИ́РИТИ [ВТИХОМИ́РИТИ] рідше, ПОТІ́ШИТИ рідше, УГАМУВА́ТИ [ВГАМУВА́ТИ], СТІ́ШИТИ розм., УГО́ВТАТИ [ВГО́ВТАТИ] розм., УГОМОНИ́ТИ [ВГОМОНИ́ТИ] розм., ПОГАМУВА́ТИ розм., УСПОКО́ЇТИ [ВСПОКО́ЇТИ] заст., УПОКО́ЇТИ [ВПОКО́ЇТИ] заст.; ПРИГАМУВА́ТИ (трохи, на якийсь час); ПІДБАДЬО́РИТИ, УГОВОРИ́ТИ [ВГОВОРИ́ТИ], УМО́ВИТИ [ВМО́ВИТИ], РОЗРА́ДИТИ, РОЗРА́ЯТИ (словом і т. ін.); РОЗДІЛИ́ТИ (перев. у спол. із сл. горе). - Недок.: заспоко́ювати, утіша́ти [втіша́ти], утихоми́рювати [втихоми́рювати] рідше ті́шити, потіша́ти, гамува́ти, угамо́вувати [вгамо́вувати], уго́втувати [вго́втувати], угомоня́ти [вгомоня́ти], угомо́нювати [вгомо́нювати], погамо́вувати рідко успоко́ювати [вспоко́ювати], упоко́ювати [впоко́ювати], пригамо́вувати, підбадьо́рювати, угово́рювати [вгово́рювати], уговоря́ти [вговоря́ти], умовля́ти [вмовля́ти], розра́джувати, розра́ювати, розділя́ти. І довго-довго їй довелося воркувати, щоб заспокоїти розлюченого Демида (М. Стельмах); Рузя як уміла втішала дівчину. Але як тут утішити, коли в неї самої стискалось від страху серце? (О. Донченко); Іваниха все плакала, припавши синові на плече, дедалі однак тихі синові речі немов її трохи вгамували (Леся Українка); Стішив мене цей лист (Леся Українка); Порицька так стурбувалась, аж обличчя плямистою краскою вкрилось. Ольга погамувала її рукою (Леся Українка); Отой твердий, здоровий сон дівчини почав звільна вспокоювати й паню Олімпію (І. Франко); Часом і при достатках лихо: як нема долі, нема талану, то й достатки не впокоять (Панас Мирний); Ніхто її не втішав, не розраював (П. Загребельний). - Пор. 1. охоло́джувати.
СТРИ́МУВАТИ (про почуття, переживання, біль і т. ін. - не давати виявлятися повною мірою), ГАМУВА́ТИ, УГАМО́ВУВАТИ [ВГАМО́ВУВАТИ], ПОГАМО́ВУВАТИ, ПРИГАМО́ВУВАТИ, ТАМУВА́ТИ, ЗАТАМО́ВУВАТИ, УТАМО́ВУВАТИ [ВТАМО́ВУВАТИ] рідше, ГЛУШИ́ТИ, ЗАГЛУША́ТИ, ЗАГЛУ́ШУВАТИ, ПРИГЛУ́ШУВАТИ [ПРИГЛУША́ТИ], ГАСИ́ТИ, ЗГАША́ТИ, ПРИГАШАТИ [ПРИГА́ШУВАТИ], УГАША́ТИ [ВГАША́ТИ], БОРО́ТИ, ПЕРЕБО́РЮВАТИ, БОРО́ТИСЯ з чим, ПРИБО́РКУВАТИ, ДАВИ́ТИ, ПРИДА́ВЛЮВАТИ, ДУШИ́ТИ, ПРИДУ́ШУВАТИ, ЗГНІ́ЧУВАТИ, УДЕ́РЖУВАТИ [ВДЕ́РЖУВАТИ], ЗДЕ́РЖУВАТИ розм., УПИНЯ́ТИ [ВПИНЯ́ТИ] розм., ТЛУМИ́ТИ розм., ЗАТИСКА́ТИ рідше, ЗАТИ́СКУВАТИ рідше. - Док.: стри́мати, загамува́ти, угамува́ти [вгамува́ти], погамува́ти, пригамува́ти, затамува́ти, утамува́ти [втамува́ти], заглуши́ти, приглуши́ти, загаси́ти, згаси́ти, пригаси́ти, угаси́ти [вгаси́ти], переборо́ти, прибо́ркати, подави́ти, придави́ти, удуши́ти [вдуши́ти], придуши́ти, згніти́ти, уде́ржати [вде́ржати], зде́ржати, упини́ти [впини́ти], затлуми́ти, стлуми́ти, зати́снути, проковтну́ти із сл. образа, докір і т. ін. (не відповісти на щось образливе, неприємне). - Вишкребок! Злидень з битого шляху! .. Ці слова, мов батоги, періщать парубка, він ледве стримує гнів (М. Стельмах); Люди вигадали поминки, щоб клопотами гамувати біль, щоб за сутнім утекти від померлого (Ю. Мушкетик); Захар.. привітався за обидві руки, ніяк не вгамовуючи свого здивування, навіть хвилювання (І. Ле); Василеві закортіло тої ж миті розбудити всіх.. Та він погамував те своє бажання, але вже до ранку не заснув (П. Загребельний); Хлопець забув про рани, спохвату махнув рукою, охнув, прикусив губу, тамуючи біль (С. Журахович); Я слухала уважно, затамувавши подих (М. Чабанівський); Він ніяк не міг втамувати тремтіння (О. Бойченко); Хвиля обурення глушить усе, що він збудив у мені своїми словами (В. Речмедін); Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П. Грабовський); Бажання мати добрі гроші приглушувало в ньому тимчасовий острах і нерішучість (А. Шиян); Вона [баба], її тиха мова гасила його лютощі (Панас Мирний); Я зумів чуття згасить І крихти щастя не просить (С. Крижанівський); Згадай в пустині, Далеко над морем, Свого друга веселого, Як він горе боре (Т. Шевченко); Дружина припадає до подушки, борючись зі сном (М. Стельмах); - Ні, ні! - без жалю давив я у собі всякий протест, - ніяких думок! (С. Васильченко); Намагалась [Юля] подавити в собі згадки про хлопця (О. Донченко); Згнічуючи своє кохання, не довго змогла вона держати гору над своєю романтичною вдачею (Ганна Барвінок); Галя.., хоч і плакала, але тихо, силкуючися вдержувати сльози (Б. Грінченко); Жінка зробила зусилля, впинила в собі плач (С. Васильченко); [Прісцілла:] То стогін болю. Я його тлумила, поки могла (Леся Українка); Я затискав у серці муку (М. Рильський).