ГІЛЛЯ́КА (великий відросток від стовбура дерева), ГІЛЛЯ́, ГАЛУ́ЗА, СУК, КОНА́Рперев. мн., діал.Стовбур.. був низький, і перша гілляка відходила од нього за півтора метри від ґрунту (І. Сенченко); Загинув ти, - взяла своє недоля, - мов одірвалась вітка від гіллі (П. Грабовський); Він не варт сухої галузи, аби го [його] на ній завісити (прислів’я); З сука на сук стрибає, свище бурундук (І. Гончаренко); Крім шуму бурі, що термосила могутніми конарами дуба, не чути було нічого (І. Франко).