галасувати 1 значення
-1-
дієслово недоконаного виду
Словник відмінків
| Інфінітив | галасува́ти | |
| однина | множина | |
| Наказовий спосіб | ||
| 1 особа | галасу́ймо | |
| 2 особа | галасу́й | галасу́йте |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | галасува́тиму | галасува́тимемо, галасува́тимем |
| 2 особа | галасува́тимеш | галасува́тимете |
| 3 особа | галасува́тиме | галасува́тимуть |
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| 1 особа | галасу́ю | галасу́ємо, галасу́єм |
| 2 особа | галасу́єш | галасу́єте |
| 3 особа | галасу́є | галасу́ють |
| Активний дієприкметник | ||
| Дієприслівник | ||
| галасу́ючи | ||
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| чол. р. | галасува́в | галасува́ли |
| жін. р. | галасува́ла | |
| сер. р. | галасува́ло | |
| Активний дієприкметник | ||
| Пасивний дієприкметник | ||
| Безособова форма | ||
| Дієприслівник | ||
| галасува́вши | ||
Словник синонімів
Словник антонімів
| МОВЧАТИ | КРИЧАТИ |
| Не видавати звуків, не виявляти почуттів, зберігати мовчанку. | Видавати голосом сильний, різкий звук, репетувати, галасувати. |
| Мовчати ~ кричати з дітьми, з чоловіком, на вулиці, в школі; про які-н. події, про кого-н; багато, вперто. Мовчить ~ кричить батько, дитина, учень. Кричати ~ мовчати від болю, від захоплення, від жаху, від радості. Забороняти, хотіти мовчати ~ кричати. | |
| Дурне сало: як у піч, то мовчить, а як з печі, то кричить (Народне прислів’я).- Вдоволені, лотри, хлопське бидло? - зловтішно викрикнув Самуїл Лащ.- Преціж маємо королівський привілей! - з обуренням вигукнув Покута... Козаки мовчали (П. Панч). | |
| Мовчазний ~крикливий, мовчанка ~крик, мовчун ~крикун; мовчати ~галасувати //репетувати Пор. ще: МОВЧАТИ ~ ГОВОРИТИ, МОВЧАТИ ~ СПІВАТИ | |